Вулиця Анатолія Лупиноса - вулиця в Солом'янському районі, пролягає від вулиці Котляревського до вулиці Отця Анатолія Жураковського. Виникла як одна з нових вулиць села Жуляни не раніше 1950-х років під назвою вулиця Горького, на честь російського письменника Максима Горького. Сучасну назву на честь українського політичного та громадського діяча Анатолія Лупиноса, згідно з рішенням Київради, здобула у 2015 році.
Постать Анатолія Лупиноса для багатьох залишається невідомою, недослідженою. Тож вдаймося до пошуку. Одні джерела свідчать про неймовірний людський стоїцизм Анатолія Лупиноса, інші — відкривають глибокий поетичний світ борця за Україну.
* * *
Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.
На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.
Навколо ворогів – суцільний живопліт.
Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,
Спекотних Азій тлін судомить рамена.
Чекає бій. Все інше буде... після.
Життя триває. Точиться війна.
(Анатолій Лупиніс, 1990 рік)
Вікіпедія свідчить: Анато́лій (Анатоль) Іванович Лупині́с (1937 - 2000) — український політичний та громадський діяч УНА-УНСО, поет. Народився 21 липня 1937 в селі Новоолександрівка Покровського району Донецької області, де проживали його батьки після втечі з сибірського табору. Після війни родина переїхала до села Сатанівка на Черкащині, де Анатолій закінчив школу із золотою медаллю. У 19 років за організацію студентських виступів його було заарештовано й засуджено від Київського суду до шести років ув'язнення. 1957 року за активну участь у страйку в 7 таборі з вироком за "антирадянську агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного саботажу" дістав десять років ув'язнення.
Покарання відбував у Володимирській закритій тюрмі та у спецтаборі особливого суворого режиму № 10. Перебуваючи у Володимирські в'язниці, піддаючись тортурам від режиму за боротьбу із ним, був паралізований (парапарез ніг). Цілком відбувши термін 1967 року, А. Лупиніс звільняється. Через два роки лікування починає рухатися з допомогою милиць і одразу ж вступає на економічний факультет Української сільгоспакадемії. 22 травня 1971 року за виступ біля пам'ятника Тарасові Шевченкові, в Києві, в день вшанування пам'яті Кобзаря, його знову заарештовує КГБ. Здобуває ще 12 років утримання у в'язницях. Звільнившись 1983 року, одразу ж включається у підпільну активну роботу. Лупиніс стає ініціатором створення асоціації «Зелений світ», українського Меморіалу, членом ініціативної групи зі створення Народного Фронту (пізніше Руху) України. Але, зрозумівши безперспективність угодовської позиції, на котру переходили всі без винятку «перебудовчі» структури, — спільно з революційною молоддю ініціює створення Української Міжпартійної Асамблеї, котру за його ж ініціативи було перетворено спочатку на Українську Національну Асамблею, а пізніше на УНА-УНСО. Разом із політичною й революційною діяльністю Анатолій Лупиніс творив поезію. Помер український стоїк на 63 році життя 5 лютого 2000 року. Похований на Байковому цвинтарі, поряд з побратимами з УНА-УНСО.
Більше про Анатолія Лупиноса можна почитати ТУТ:
Поезія Анатоля Лупиноса ТУТ:
Публікацію створено в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»
Немає коментарів:
Дописати коментар