Імена, з якими ми живемо. Вулиця Миколи Голего

Вулиця Миколи Голего - вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Караваєві дачі. Пролягає від вулиці Вадима Гетьмана до вулиці Ніжинської. Прилучаються вулиці Тетяни Яблонської та Генерала Тупикова. Сучасна назва на честь українського вченого-механіка, члена-кореспондента НАН України Миколи Голего - з 2017 року.
Життя і діяльність Миколи Голего була тісно пов’язані з нашим районом. Він був першим ректором Київського інститут інженерів цивільної авіації в 1954-1975 рр. (тепер НАУ), директором авіаремонтного заводу 410. Микола Голего - український вчений-механік, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки УРСР, член-кореспондент НАН України, керівник авіаційних підприємств, пілот.

Микола Лукич Голего народився 15 червня 1914 року на ст. Христинівка, нині Черкаська область. Дитинство допитливого хлопчини співпало з великими перетвореннями в державі. 

1938 року з відзнакою закінчив Київський авіаційний інститут, одночасно — льотні курси, пілот IV класу, після чого був направлений до Харкова на авіаційний ремонтний завод 242 ЦПФ. Шість років свого професійного життя він віддав саме цьому підприємству. Там він працював спочатку майстром, потім провідним інженером з двигунів і, нарешті, начальником моторного цеху. У лютому 1939 року його нагороджено знаком «Відмінник Аерофлоту».  

Під час Другої світової війни разом з заводом евакуювався до Алмати, де працював начальником цеху. В 1942 році його переводять на посаду головного інженера Актюбинського авіаційного ремонтного заводу 406 ЦПФ. З 1944 року керував організацією у Дніпропетровську нового авіаремонтного заводу, який випускав продукцію для фронту. На цій посаді Микола Голего працював до 1948 р. За забезпечення ремонту літаків і двигунів у короткий термін нагороджений орденом «Знак Пошани» та медаллю «За трудову звитягу», в 1946 - медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».

З липня 1948 року починається київський період в трудовій діяльності Миколи Голего В Києві також організовується новий авіаремонтний завод №410 в аеропорту «Жуляни». Протягом п’яти років Микола Голего працював директором цього заводу, який відомий у світі як провідне підприємство з ремонту літаків «Ан» та авіадвигунів. Працюючи на такій відповідальній і нелегкій посаді, Микола Лукич провадив науково-дослідну роботу в галузі трибології (науки про тертя та зношування) металів, яка стала основою його кандидатської дисертації.

З вересня 1953року починається найбільш важливий і цікавий період в житті М. Голего. 

Його призначають на посаду завідувача кафедри технології ремонту авіаційної техніки в Київському інституті інженерів цивільної авіації. А в січні 1954 року він стає ректором інституту. На цій посаді він працює 21 рік. За час його ректорства було майже з нуля збудовано корпуси, гуртожитки КІІЦА, спорткомплекс з басейном, аеродинамічну трубу, радіополігон, науково-виробничі майстерні, гаражі, бібліотеку, ангар, поліклініку, спортивно-оздоровчий табір «Авіатор», їдальню, студентський клуб. Він проводив велику науково-методичну та науково-дослідну роботу. Він розробив нові програми технологій випробувань та ремонту літаків і авіаційних двигунів. В 1963 р. Н.Л. Голего захистив докторську дисертацію, а 1964 р. йому присвоєно звання професора. Микола Голего – член-кореспондент Національної Академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України. Він є автором більш як 300 наукових статей і 4 монографій. Як педагог він підготував 30 кандидатів та докторів наук. Багато наукових розробок впроваджено в практику роботи підприємств авіаційної промисловості й авіаремонтних заводів. У 1966 році вищий навчальний заклад нагороджено орденом Трудового Червоного прапору, ще через рік інституту вручено Пам'ятний прапор Міністерства цивільної авіації СРСР, а у 1970 році —Ленінську ювілейну грамоту як кращий вищий навчальний заклад серед навчальних закладів Міністерства цивільної авіації.

З 1977 року Микола Голего працював директором Науково-технічного центру «Триботехніка» НАН України, займався проблемами космічної галузі в площині підвищення довговічності та надійності роботи машин та механізмів. Займався науковим дослідженням експлуатації, ремонту та довговічності машин, вивчав теорію схоплювання, явища фретинг-корозії.

Микола Лукич Голего прожив нелегке, достойне, плідне і довге життя. Він помер на 99-му році життя 27 серпня 2012 року в Києві. 29 квітня 2014 р. КМДА підтримала пропозицію НАУ про встановлення меморіальної дошки  М. Л. Голего на 1-му корпусі університету. Дошку було встановлено 12 квітня 2018 р.

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»