Вулиця Михайла Дерегуса - вулиця в Солом'янському районі міста Києва, селище Жуляни. Пролягає від вулиці Ганни Арендт до кінця забудови. Вулиця виникла на початку 2010-х років. З 2015 року мала назву Янтарна. Сучасна назва - з 2019, на честь українського живописця й графіка, професора М. Г. Дерегуса.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhk3o6ihemfTipBAhRkeVPLITDfDn3w3nOw6m_vRT5GXVc14MHkXfpTBaEzZXZUZATMEgnBNmAZ8oKiuFRuXgfG1lQ9O0_bzndhZS6WbKiEbB-DqX7jctFv3O9RXFhaOu2JMp8Pw5aRzF0/s320/%25D0%25B4%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25B5%25D0%25B3%25D1%2583%25D1%2581.jpg)
Михайло Дерегус невтомно і часто мандрував українськими землями і виконував натурні малюнки, замальовки, етюди, які творчо використовував у створенні живописних полотен, графічних циклів, ілюстрацій у станковій графіці. Створив цікаву серію офортів перед війною – "Вітер", "Пристань у Ходорові", "Гребля у Вільшані", "Три явори" тощо. У цих офортах постає глибоко національний художник, який любить свою Україну, народ, вміє висловити палкі патріотичні почуття у драматичних, з елементом героїки й патетики, пейзажних мотивах, пройнятих воднораз поезією та пісенністю. Його прості, лаконічні за композицією, образні пейзажі асоціюються з народними думами, піснями. Усе це провокує глядача на роздуми, збуджує його фантазію, торкається найтонших струн душі.
У післявоєнні роки Михайло Дерегус продовжує надзвичайно продуктивно працювати в галузі станкової графіки. Як і в живописних творах, митець часто звертається у своїх графічних творах до далекого минулого українського народу. Так, офорт "Пісня" відтворює образ молодого козака з кобзою, що їде верхи українським широкополим мальовничим степом і співає в сутінках неосяжного простору.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiTBCN1DH_ejl1m0yrn1N2a2eHJm6IkaGcxC1wMrHPmykj5Q1bYPL8l7kenALArNztk2MoDdurrP2xedrBPz5hHJCuvW5CONJ6SMLl-1R8HhMb5_a-0S0W7Yrsg7Tu0mYzQNCo9yzFaMdk/s400/%25D0%259C%25D0%2594_%25D0%2594%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25B5%25D0%25B3%25D1%2583%25D1%2581.jpg)
В ілюстраціях до оповідань Марка Вовчка (1958), до драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісн" (1959), до поеми Тараса Шевченка "Катерина" і "Наймичка" (1963) художник виступає швидше як визначний митець ліричного плану.
Його твори експонуються та зберігаються в багатьох художніх музеях і донині хвилюють багатьох глядачів – шанувальників образотворчого мистецтва. Він брав активну участь у багатьох колективних виставках, у численних персональних виставках. Серед українських художників тих часів мало кого можна було поставити поряд з М. Дерегусом за силою живописного темпераменту і колориту хисту.
25 жовтня 2004 року Національний банк України увів до обігу ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену 100-річчю від дня народження Михайла Дерегуса. В галузі образотворчого мистецтва (живопис, графіка) було започатковано премію імені Михайла Дерегуса.
У Києві, на будинку по вулиці Володимирській, 9, де в 1973-1997 роках жив Михайло Дерегус, установлено бронзову меморіальну дошку.
Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо».
Немає коментарів:
Дописати коментар