Імена, з якими ми живемо: вулиця Джеймса Мейса

Вулиця Джеймса Мейса, що пролягає від Чоколівського бульвару до вулиці Донецької (місцевість Чоколівка, Солом'янський район), виникла в 30-х роках XX століття і з 1931 року носила назву “вулиця Колективізації”, тим самим упродовж 85 років пропагуючи нищівне явище радянської доби щодо України. А сучасної назви на честь американського історика, політолога, дослідника голодомору в Україні Джеймса Мейса (1952 - 2004) набула лише у 2016 році. 

Тож познайомимося ближче з постаттю Джеймса Ернеста Мейса. Крім названого Мейс — журналіст, професор Києво-Могилянської академії, автор звіту комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932—1933 років. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.

Що ж спільного є у американця Мейса з Україною? Тим паче, з темою Голодомору? Звернімося до пояснень самого Джеймса Мейса: 

«Своїм життєвим покликанням досліджувати геноцид я великою мірою завдячую випадку. Зростаючи в невеликому містечку в Оклахомі, я знав, що мої індіанські сусіди пройшли власною «дорогою сліз»... Це було задовго до того, як я вивчив слово «геноцид», але вже тоді він опосередковано торкнувся мене.» 

У своїй автобіографії саме цим фактом він пояснював своє зацікавлення геноцидами, зокрема Голодомором. Вражає ще одна цитата американця:

«Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті — нема проблем». 

Книги Джеймса Мейса

• Джеймс Мейс. «Комунізм та дилеми національного визволення. Національний комунізм у радянській Україні 1918—1933 рр». Переклад Максима Яковлєва. 2018 (перше видання 1983). ст. 496. ISBN 978-617-7286-31-7
• Джеймс Мейс. «Україна: Матеріалізація привидів». Видавництво «Кліо». ст. 688. 2016. ISBN 978-617-7023-50-9
• Джеймс Мейс. «Ваші мертві вибрали мене». Видавництво «Рідна школа». — 2007. — Ч. 3. — С. 1-4.
• Джеймс Мейс. «Свічка у вікні». Під редакцією Лариси Івшиної. Серія книг «Підривна література». Видавництво «Українська прес-група». 2013. с. 112. ISBN 978-966-8152-58-0

(Дві перші книги з цього переліку, а також книжки про самого Джеймса Мейса доступні до прочитання у Бібліотеках Солом’янки.) 

Біографічні факти

Народився Джеймс Мейс 18 лютого 1952 року в штаті Оклахома. Серед предків мав представників індіанського племені черокі, котрі 1835 року через рішення федерального уряду були змушені переселитися з корінних земель у Північній Кароліні та Джорджії до Оклахоми. Під впливом суспільної радикалізації кінця 1960-х років став марксистом, брав активну участь у протестах проти війни у В'єтнамі. У 1973 р. отримав ступінь бакалавра в Університеті Оклахоми. Вступив на магістратуру з права в тому ж університеті, але потім вирішив кинути юриспруденцію, вважаючи її дисципліною, яка є одним із знарядь підтримки несправедливого суспільного ладу. Вступив до Університету Мічигану на магістратуру за спеціальністю «Російська історія». Згодом у своїй автобіографії він написав, що до цього вибору його спонукала не престижність університету, а те, що він мав репутацію «колиски радикального студентства, що виступало за демократичне суспільство, і те, що місто Енн-Арбор легалізувало марихуану». В університеті він хотів досліджувати радянську історію 1920-х років, коли в СРСР ще зберігалася відносна ідеологічна свобода. Мейс звернувся до професора Романа Шпорлюка, як до фахівця з творчості провідного радянського історика-марксиста 1920-х рр. Михайла Покровського, але Шпорлюк натомість запропонував йому займатися історією українського націонал-комунізму. Шпорлюк у своєму листуванні неодноразово називав Мейса одним із найталановитіших своїх учнів. 1981 року отримав ступінь доктора філософії з історії, захистивши дисертацію на тему «Національний комунізм у Радянській Україні 1919—1933 рр.». 1983 року її було опубліковано в «Гарвардській серії Україністики». Завдяки цій праці він став одним з основних американських спеціалістів з історії радянської України. У 1982 році отримав фінансування Фонду українських досліджень ІУД ГУ на участь у міжнародній конференції про Голокост і геноцид у Тель-Авіві. На конференції він заявив про штучно створене вигублення українського народу за Сталінських часів. У 1986–1987 роках Джеймс Мейс був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які повинні були дати оцінку Голодомору 1932–1933 років. Мейс не був членом комісії, проте її часто називали «комісією Мейса». Саме він займався написанням звіту комісії. У 1984—1985 роках брав участь у гарвардському проекті щодо джерел про Голодомор 1932—1933 років. Організував дослідницьку програму «Усна історія українського голоду 1932—1933 рр.». Згодом свідчення були використані у роботі Комісії США по Голоду в Україні та видані у тритомнику. Уже у 90-х роках, за незалежної України, він подарував 200 годин аудіозаписів безцінних свідчень бібліотеці Верховної Ради України. За якийсь час виявилося, що дослідники не мають можливості ними користуватися, а плівки розкидані по підлозі, деякі з них безнадійно зіпсовані. Мейс із обуренням згадував позицію декого із західних славістів, «совєтологів» й інших знавців радянського тоталітаризму, які відмовлялися визнати, по-перше, жахливу кількість жертв цього комуністичного експерименту, а, по-друге, відповідальність за свою злочинну сліпоту, бо саме 1933-го офіційний Вашингтон визнав СРСР і встановив із ними дипломатичні зносини. 1981 року був запрошений Омеляном Пріцаком до проєкту створення книги Роберта Конквеста «Жнива скорботи». Конквесту був потрібний помічник для роботи над невідомою для нього джерельною базою. Саме в цей час з'явилися перші статті Мейса про Голодомор. 

У 1993 переїхав зі Сполучених Штатів у Київ (Україна), де одружився з Наталією Дзюбенко, мешкав на Троєщині. З 1995 по 2004 роки був професором політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», викладав етнополітику, політику США та Канади й політику Центральної та Східної Європи. У 2001—2002 роках — професор Міжнародного Християнського університету в Києві. Працював у газеті «День» з 1997 по 2004 роки. Помер у Києві, похований на Байковому цвинтарі. У 2005 році президент України Віктор Ющенко нагородив Джеймса Мейса орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня (посмертно) та підписав розпорядження про вшанування пам'яті Джеймса Мейса. 2008 року за ініціативи газети «День» заснована Премія імені Джеймса Мейса.

Наприкінці 2005 року Наталя Дзюбенко-Мейс, виконуючи заповіт чоловіка, передала до Наукової бібліотеки НаУКМА книжкову колекцію та першу частину архіву Дж. Мейса; цього ж року отримано другу частину архіву, яка перебувала в США. 10 вересня 2010 р. у Києво-Могилянській академії відкрито Меморіальну Бібліотеку-Архів-Музей Дж. Мейса. Хронологічні рамки книжкової колекції — 1825—2004 рр. Сьогодні вона нараховує понад 2,5 тис. примірників книжок та періодичних видань. Колекція повністю представлена в електронному каталозі. Основна частина бібліотечної колекції — це праці істориків і політичних діячів про історію України ХХ ст. Архів представляє науково-дослідницьку, педагогічну і громадську діяльність Джеймса Мейса. Унікальність архівного фонду полягає також у тому, що він дає змогу простежити історію вивчення американським дослідником наукових проблем у період, коли вони були заборонені для дослідження й обговорення в публічному та інтелектуальному просторі на теренах СРСР. 25 листопада 2017 року на «UA: Перший» відбулася прем'єра документальної стрічки «Джеймс Мейс. Траекторія долі» про життєвий шлях професора Джеймса Мейса.

Публікації 

• Джеймс Мейс. «Великий експеримент: до історії національного комунізму в Україні.». Газета День. — 2008. — № 211. — 20 листопада.
• Джеймс Мейс. «Геноцид — найтяжчий злочин проти людства і людяності». Газета «Українська мова та література». — 2006. — № 3-4. — С. 3-6.
• Джеймс Мейс. «Мій шлях в Україну: розмова з Джеймсом Мейсом» / провела Л.Таран. Гороскоп на вчора і на завтра. — К.: Рада 1995. С. 224-225
• Джеймс Мейс. «Повість про двох журналістів: Волтер Дюранті, Гарет Джонс і Пулітцерівська премія». Екстракт 150: у двох частинах. За заг. ред. Лариси Івшиної. — К.: Українська прес-група, 2009. — [Ч. 1]. — С. 173—188.
• Джеймс Мейс. «Політичні причини голодомору в Україні (1932—1933)». Студії з україністики: зб. наук. праць [за ред. Р. Радишевського]; НАНУ, Міжнар. школа україністики, Ін-т філології КНУ ім. Т. Шевченка. — Київ, 2004. — Вип. V: До 190-річчя з дня народження Тараса Шевченка. — С. 273—292.
• Джеймс Мейс. «Штучний голод 1933 року в Радянській Україні: що сталося й чому?». Україна молода. — 2007. — 20 лют.(№ 32). — С. 8, 9. До ювілею Джеймса Мейса.

Джерело: Вікіпедія

Матеріал опубліковано у рамках проєкту суспільного інформування "Імена, з якими ми живемо"