Вулиця Академіка Шалімова

Із циклу "Прочитання вулиць"

Фото О. Михайлика

Сучасна назва (з 2024): вулиця Академіка Шалімова

Підстава для перейменування: на честь українського хірурга, одного із засновників української хірургічної школи Олександра Шалімова

Рішення Київської міської ради: від 29 лютого 2024 року № 7901/7942 «Про перейменування вулиці Героїв Севастополя у Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Відрадний

Розташування: пролягає від бульвару Вацлава Гавела до площі Відрадної, Відрадного проспекту.

Попередня назва (1963-2024): вулиця Героїв Севастополя (частина вулиці, від площі Відрадної, Відрадного проспекту до вулиці Новопольової, зберегла назву Героїв Севастополя)

Первинна назва (1959-1963): Відрадна

Олександр Олексійович Шалімов (20 січня 1918, село Введенка, Задонський повіт, Воронезька губернія, РРФСР — 28 лютого 2006, Київ, Україна) — український хірург російського походження, один із засновників української хірургічної школи. Герой України (2005).

Життєпис

Народився 20 січня 1918 р. у селі Введенка, нині Задонського району Липецької області (Російська Федерація). Походив із багатодітної селянської родини: у його батьків було 12 власних дітей і ще прийняли двох безпритульних. У 1925 році сім'я переїхала на Кубань, де він пішов у школу.

У 1934 році вступив на робітфак Кубанського медичного училища, який закінчив у 1936 році з відзнакою. У 1936–1941 роках навчався на лікувальному факультеті Кубанського медичного інституту.

Після початку німецько-радянської війни на фронт його не взяли через перенесені незадовго до того малярію та гепатит, а також ревматизм та хворобу хребта.

З 1941 року — хірург, головний лікар Нерчинсько-Заводської міжрайонної лікарні в Читинській області РРФСР. З 1944 року — завідувач хірургічного відділення, головний лікар Петровськ-Забайкальської міської лікарні Читинської області РРФСР.

З 1946 року — завідувач хірургічного відділення Брянської обласної лікарні РРФСР.

З 1949 року — головний хірург Орловського облздороввідділу і завідувач хірургічного відділення Орловської обласної лікарні РРФСР.

З 1952 року — асистент кафедри госпітальної хірургії Курського медичного інституту РРФСР.

З 1953 року — головний хірург Брянського облздороввідділу і завідувач хірургічного відділення Брянської обласної лікарні РРФСР.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Утворення штучного стравоходу при рубцевій непрохідності».

З 1957 року — доцент кафедри хірургії Харківського медичного інституту. У 1958 році захистив докторську дисертацію на тему «Хірургічне лікування раку головки підшлункової залози і фатерова сосочка».

У 1959 — 1970 роках — провідний хірург у лікувальних та наукових закладах міста Харкова, завідувач кафедри торакальної хірургії та анестезіології Українського інституту удосконалення лікарів, з 1965 року — директор Харківського науково-дослідного інституту загальної та невідкладної хірургії.

З 1970 року — завідувач кафедри торакоабдомінальної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів, директор науково-дослідного інституту гематології та переливання крові, а з 1972 року директор Київського науково-дослідного інституту клінічної та експериментальної хірургії.

З 1975 року засновник та директор Інституту хірургії та трансплантології, що нині названий його іменем. З 1978 року дійсний член АН УРСР.

Шалімов став першим лікарем, котрий провів вдалу пересадку підшлункової залози хворому на діабет, розробив і впровадив нові методи операцій за онкологічних захворювань, органів травлення, судин, серця. Шалімов запровадив нові методи операцій при захворюваннях органів травлення, серця, онкологічних захворюваннях тощо.

Під керівництвом Шалімова проведено першу в Україні операцію пересадки серця. Досі таких операцій у Київському інституті клінічної й експериментальної хірургії імені Олександра Шалімова проведено вже 4.

За своє життя Шалімов провів близько 40 тисяч операцій.

У 1998 році академіка Шалімова визнано «Людиною планети». До смерті у 2006 році він також був Почесним директором Інституту клінічної й експериментальної хірургії НАН України (з грудня 2006 року інститут носить його ім’я).

Помер у Києві 28 лютого 2006 року.

Поховано Олександра Шалімова на Байковому цвинтарі в Києві (ділянка № 52а).

29 лютого 2024 року Київська міська рада частину вулиці Героїв Севастополя перейменувала на вулицю Академіка Шалімова.

Маловідомий факт - Олександр Шалімов, маючи гарний голос, дуже любив у колі друзів співати українські пісні - серед них як народні ("Зеленеє жито зелене", "Ой не світи місяченьку", "Цвіте терен", "Ой чий то кінь стоїть", "Ой, на горі та женці жнуть", "Черемшина", "Ой, у вишневому саду" та багато інших), так і авторські, на вірші видатних поетів - Тараса Шевченка ("Реве та стогне Дніпр широкий", "Думи мої, думи мої"), Михайла Петренка ("Дивлюсь я на небо"), Леоніда Глібова ("Стоїть гора високая"), Василя Симоненка ("Лебеді материнства"), Дмитра Павличка ("Два кольори"), Дмитра Луценка ("Як тебе не любити, Києве мій), Михайла Старицького ("Ніч як місячна"), Степана Руданського ("Повій, вітре, на Вкраїну), Андрія Малишка ("Пісня про рушник"). Це свідчить про любов науковця до української пісні, хорошу ознайомленість із творчістю як класиків, так і поетів-сучасників Олександра Шалімова.

Нагороди:

Орден “За заслуги” І ступеня (1999)

Орден “За заслуги” ІІ ступеня (1998)

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

З нагоди ювілею 23 січня 2018 року НБУ ввів в обіг ювілейну монету «Олександр Шалімов» номіналом 2 гривні, а Укрпошта — ювілейну поштову марку.