Історія Солом'янського району в фотографіях. Книжкова крамниця на вулиці Урицького, 1959

У тодішньому Залізничному районі в різний час існували такі книжкові крамниці: №10 "Плакат" (Повітрофлотський проспект, 25 (нині Повітряних Сил), №21 (вул. Урицького, 102 (нині Митрополита Василя Липківського, 40)), №24 (вул. Урицького, 20 (нині Митрополита Василя Липківського), №63 (вул. Солом'янська, 39) та №77 (бульвар Леніна, 20 (нині Чоколівський)).

На фото 1959 року – вхід до книжкової крамниці №21. Вона існувала з 1955 року, з часу спорудження будинку. Довідник "Київ книжковий" (1985) характеризував її як "Універсальний магазин з широким вибором суспільно-політичної, соціально-економічної, художньої, дитячої літератури". Вона існувала до 1990-х років, коли була закрита. Відтоді у цьому приміщенні працюють заклади швидкого харчування. 

Подібна доля спіткала й інші книгарні – №24 припинила існування ще в 1970-х, коли знесли будинок, в якому вона існувала, №№63 та 77 було закрито вже наприкінці 2000-х років. Відтоді старих книгарень у районі немає. 

Фото з книги "Залізничний район" (1959).

Найкоротші вулиці Солом'янського району. Зенітна вулиця

Третьою з кінця за протяжністю вулицею району є Зенітна. Її довжина – 73 метри.

Вона виникла у 1940-х роках як 485-та Нова. З 1944 року й дотепер має сучасну назву. Початково була дещо довшою, починалася біля будинку №32 по вулиці Солом'янській, але у 1960-х роках скорочена до сучасних меж (початкова частина існує як проїзд між будинками). 

До вулиці приписано єдиний будинок №8 (інші, наріжні – до вулиць Семенівської та Клінічної). Покриття – бруківка, яка лежить з часу прокладання вулиці.

Зенітна вулиця. Фото Олександра Михайлика

Історичні карти Солом'янки

Карти є одним із найцікавіших історичних джерел. Вони часом краще за документи розповідають про те, як розвивалася та змінювалася та чи інша місцевість у часі. Територія сучасного Солом'янського району має давню та цікаву історію картографування.

Нами започатковано новий цикл дописів, в яких ми плануємо викласти усі фрагменти карт, які зафіксували територію сучасного району.

Вперше його частина потрапила на план полковника Івана Ушакова 1695 року. Детально зображено Либідь, притоки, млини, броди. Либідь, Совку та прилеглі місцини зафіксовано на плані 1753 року, укладеного Данилом де Боскетом. Значно більше карт та планів XIX-ХХ століття, на яких повністю чи частково зафіксовано територія нашого району – таких понад 100.

У фондах нашої бібліотеки налічується 70 оригіналів карт і атласів Києва періоду 1958-2016 років та 3 факсимільні копії карт 1913-1943 років. 

На цій сторінці будуть посилання на усі опубліковані карти та плани

План 1695 року

План 1753 року

План 1842 року

План 1846 року

Топографічна карта 1848 року

Топографічна карта Києва та околиць 1850 року

План Києва та околиць 1853-1858 років

План Києва 1860 року

Історія Солом'янського району на сторінках газет. Від соломи до хмарочосів

 Стаття присвячена історії Солом'янки та Залізничної колонії. Опублікована в газеті "Вечірній Київ" у 2009 році, 3 квітня. Авторка Оксана Михайлова.

Копія статті зберігається у фондах нашої бібліотеки. Зацифровано в червні 2025 року.

Видатні імена Солом'янського району. Віктор Кирпичов

 Серед засновників Київської політехніки одне з чільних місць належить Віктору Кирпичову. Видатний механік, педагог, організатор освіти. Він був засновником і першим директором Харківського технологічного інституту (1885-1898).

Коли 1898 року було створено Київський Політехнічний інститут, першим його директором став саме Віктор Кирпичов. Період, коли він очолював навчальний заклад (до 1902 року) – це будівництво комплексу, тимчасове перебування у будівлі на Бульварно-Кудрявській, 24. 

Віктор Кирпичов опікувався навчальними процесами, слідкував за будівництвом. Саме він відкрив завершені навчальні корпуси. На жаль, за підтримку революційного руху студентства його 1902 року було звільнено з посади. Так закінчився короткий, але дуже плідний київський період життя науковця.

31 серпня 1998 року біля головного корпусу Політехніки відкрито погруддя Віктора Кирпичова (скульптор Наталія Дерегус, архітектор Борис Писаренко).

Пішохідна бібліоекскурсія "Протасів Яр і Байкова гора"

Наступної суботи, 21 червня, запрошуємо вас на чергову пішохідну бібліоекскурсію. Цього разу з києвознавцем Олександром Михайликом ми обійдемо Протасів Яр і Байкову гору.

Під час екскурсії, між іншим, ви дізнаєтеся про те:

✅ Де 20.000 років тому у Протасовому Яру полювали на мамутів?
✅ Як виник і чим був відомий Бактеріологічний інститут?
✅ Чому існує назва "Клінічне містечко" і як воно виникло?
✅ Які медичні операції під проводом Миколи Амосова тут було проведено вперше у світі?

Історичні карти Солом'янки. Топографічна карта 1848 року

Останніми роками завдяки ресурсу "Машина часу і простору" стали відомими широкому загалу унікальні плани Києва та околиць. Частина території нашого району є на аркуші топографічної карти 1848 року. 

Карта дає змогу доволі детально роздивитися поселення – Жиляни, Шулявщина, Совки, Паньківщина. Викликає подив, чому Жиляни підписано як Жуляни. Адже цей варіант назви з'явився значно пізніше. 

На жаль, не підписано хутір Паньківщина. Ще ця карта – одна з перших, на якій є майбутня Солом'янка та її перші будиночки. 

Карта цікава як одна із найдавніших картографічних пам'яток, на якій зафіксовано поселення, що нині в межах району.

Хутір Паньківщина, вгорі майбутня Солом'янка

Шулявщина та дача митрополита

Совки

Жиляни

Історія Солом'янського району в фотографіях. Житловий масив Залізничного району

Унікальне фото 1959 року – споруджуються будинки на вулиці Єреванській (на фото будинки №№15, 19, 23, вдалині 25 та 27). Це 3-й квартал Першотравневого масиву, який забудовувався вже 5-поверхівками серії 1-438, розробленого 1958 року проєктним інститутом "Діпромісто" (в народі "хрущовки"). Їх було завершено того ж 1959 року. 

Вулиця Єреванська набула цю назву того ж 1959 року, доти мала назви 503-тя Нова (проєктна), у 1957-1959 – Тетіївська. Як бачимо на фото, як такої вулиці тоді ще не було. Наступного 1960 року нею пішли тролейбуси 17 та 19 маршрутів, які пролягають там і дотепер.

Фото з книги "Залізничний район" видання 1959 року. 

Втрачені споруди Солом'янського району. Казарма на проспекті Лобановського, 4

1953 року на тодішній вулиці Червонозоряній було споруджено чотириповерхову казарму військової частини. У 2000-х роках військову частину було ліквідовано. 

2007 року будівлю казарми було знесено. На цьому місці нині торговельний центр, супермаркет "Novus".

Фото Олександра Михайлика, 2007

Лекція циклу "Видатні імена Солом'янки". Іван Огієнко

Найближчої середи, 11 червня, о 17:30 запрошуємо вас на лекцію, присвячену мовознавцю, видатному церковному діячу, автору найвідомішого перекладу Біблії українською мовою Іванові Огієнку.

Завдяки нашому колезі, письменнику-краєзнавцю, Олександр Михайлик спробуємо розкрити як відомі, так і досить несподівані сторінки життя і творчості митрополита Іларіона (саме таким було чернече ім’я Огієнка після 1940 року).

Дізнаємося як він пов’язаний із Солом’янським районом. Відкриємо Огієнка як поета та прозаїка. Поговоримо й про його малу Батьківщину – Брусилів на Житомирщині та працю, присвячену цьому містечку.

Отже, чекаємо на вас – відродимо в пам’яті колись заборонені імена славетних українців, щоб потім передати їх нащадкам!

Стріткод Івана Світличного: історія, яка поруч

Бібліотека для дітей імені Івана Світличного відтепер має ще один привід для гордості - на її фасаді з’явилася унікальна табличка зі стріткодом, яка відкриває новий формат знайомства з історією. Ця ініціатива стала частиною просвітницького проєкту «Стріткод: історія на кожному кроці», що реалізується Громадською організацією «Історична платформа».

Стріткод - це не просто технічна новинка, а ключ до глибшого розуміння минулого. Достатньо лише навести камеру смартфона і перед вами постане життєпис Івана Світличного, одного з найвпливовіших діячів українського інтелектуального спротиву радянській тоталітарній системі.

Іван Світличний - поет, літературознавець, правозахисник, символ моральної непохитності. Його ім’я носить бібліотека не випадково: його творчість і громадянська позиція є прикладом для майбутніх поколінь. Відтепер ця постать оживає в новому форматі - через діджиталізацію пам’яті.

Проєкт «Стріткод» дозволяє поєднати вуличний простір із наративами локальної історії, роблячи її видимою, живою й доступною. Це не лише просвітництво, а й формування міської ідентичності, в якій історія промовляє до нас просто з фасадів будівель.

Запрошуємо мешканців і гостей району відвідати Бібліотеку для дітей імені Івана Світличного, відсканувати стріткод і доторкнутися до постаті, що формувала дух українського спротиву. 

Площі Солом'янського району. Солом'янська площа

 Однією з найбільших площ є Солом'янська. Починался вона як звичайний пустир на околиці Солом'янки. 1923 року сюди було подовжено лінію трамвая №8. Втім, самої площі тоді ще не було – це був радше плац та місце проведення кінних парадів, адже поряд було Артилерійське училище. 

Коли з'явилася назва – достеменно невідомо. Адже на мапах 1930-х-1940-х майбутня площа ніяк не підписана. Втім, як площа вона сформувалася лише у другій половині 1940-х років.

Лише на карті 1958 року зустрічаємо підпис "площа Урицького". Це й була паралельна назва площі, втім, офіційно затверджена вона не була. 

Повноцінно облаштовано площу в 1960-х, 1967 року подовжено лінію трамвая вулицею Солом'янською.

1983 року її було офіційно перейменовано на площу Брежнєва. А 1988 року офіційно перейменовано на Солом'янську.

2001 року здійснено невелику реконструкцію площі. Ліквідовано проїзд з північного боку вздовж Академії МВС. Демонтовано трамвайну лінію. 

Тоді й тепер. Церква на Солом'янці

Перед нами два фото. Перше – зроблене не пізніше 1907 року. Друге – 2009 року, автор Олександр Михайлик. Між ними століття. І разючі зміни зовнішнього вигляду храму. 

Церква Покрови Пресвятої Богородиці на Солом'янці була такою, як на першій фотографії, лише 10 років. Її було освячено 1897 року. А вже 1907 року її тодішній настоятель Василь Липківський – у майбутньому перший очільник відновленої Української автокефальної православної церкви, ініціює розширення храму. 

З 1907 по 1916 роки триватимуть значні роботи, церкву розширять вдвічі, добудують два бічні приділи. З 1939 по 2003 роки церква не матиме класичних завершень. Та 2003 року їх буде відновлено. Тож нині церква є такою, як після розбудови 1907-1916 років. Та замість невисоких будиночків навколо висотні багатоповерхівки.

Історія Солом'янського району на сторінках газет. Крізь десятиліття – у майбутнє

Стаття присвячена 90-річчю найстарішої школи Солом'янського району – №7 імені Максима Рильського, збудованої ще 1911 року. 

Її опубліковано у газеті "Добра новина", 2001 рік, число 3. 

Оригінал статті зберігається у фондах нашої бібліотеки. Зацифровано у січні 2025 року.

Історичні карти Солом'янки. План 1842 року

Сьогодні хочемо познайомитися вас із одним із найкращих планів Києва та околиць, укладеного 1842 року. Він детально зобразив і терени сучасного Солом'янського району. Звісно, тоді більша частина території була незаселеною. Це були ліси, оранки, чагарники. 

На першому фрагменті – Шулявщина, поряд дача митрополита (вже у 1847 її буде знесено), а також хутір Паньківщина. Згодом ця назва поступиться іншій – Кучмин яр.

Совки тоді були значно меншими, аніж тепер. На місці цвинтаря тоді була монастирська пасіка (от звідки назва вулиці Медової!), а біля ставка існував воскобілильний (або ж свічний) завод. Навколо переважно чагарники та рідколісся.

Чи не перший детальний план, на якому бачимо село Жиляни. Навколо поля та частково рідколісся. 

Історія Солом'янського району в фотографіях. Електромеханічний технікум, 1959

1956 року на Повітрофлотському шосе (нині проспект Повітряних Сил, 35) було споруджено п'ятиповерховий корпус Київського електромеханічного технікуму, що мав ім'я Миколи Островського. Технікум був спадкоємцем Київського залізничного технічного училища, заснованого ще 1876 року в Залізничній колонії. 

Про історію цієї будівлі ми вже писали.

Дещо пізніше на території влаштували макет електрифікованої ділянки залізниці з усіма елементами. Він зберігся донині. 

2012 року Київський електромеханічний технікум було перейменовано на Київський електромеханічний коледж. 

Фото з книги "Залізничний район" видання 1959 року.

Видатні імена Солом'янського району. Євген Патон

21 червня 2002 року на території Політехніки відкрито пам'ятник Євгену Патону (скульптор Олександр Скобліков), а на фасаді одного з  корпусів 4 березня 2024 року – меморіальну дошку. Його ім'я – одне із найбільш яскравих у історії навчального закладу. 

Євген Патон – викладач Політехніки

Майже 30 років свого плідного наукового життя, з 1904 по 1929 та з 1935 по 1939 роки, вчений працював у Політехніці. 1904 року він очолив кафедру мостобудування (на якій працював 25 років), а вже за 2 роки став деканом інженерного факультету. У 1935-1939 роках науковець був завідувачем кафедри електрозварювання, яку ж і організував. Саме Євген Патон заснував Інженерний музей, прообраз сучасного Політехнічного музею. Протягом 1905-1912 років він його й очолював.

А 1948 року Євген Патон створив зварювальний факультет. 

Вчений був парафіянином церкви  св. Марії Магдалини. 1 березня 1919 року у ній було охрещено його сина Бориса. До речі, народився науковець на території Політехніки, тож на фасаді будинку для викладачів, де він побачив світ, йому встановлено меморіальну дошку. 

Пам'ятник Євгену Патону на території Політехніки

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом у червні

 Друзі, маємо чергову порцію цікавезних заходів, що проведе у червні наш колега Олександр Михайлик!

На вас чекають 5 пізнавальних лекцій у різних бібліотеках Солом’янського району – час і локації дивіться на афіші. А ще – пішохідна бібліоекскурсія Протасовим яром і Байковою горою.

Всі вони організовані Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди і абсолютно безоплатні!

Втрачені споруди Солом'янського району. Дитячий санаторій на вулиці Народній

Однією із найменш відомих втрачених споруд нашого району був колишній санаторій для хворих дітей залізничників на вулиці Народній, 17/2. 

Щодо цієї споруди існує ряд легенд. Її вишукана класична архітектура вже у наш час дала привід деяким місцевим мешканцям стверджувати, ніби це була дача чи то російського імператора Олександра II або Олександра III, чи ще якоїсь високої особи. 

Насправді будівля була побудована вже після Другої світової війни, у другій половині 1940-х чи навіть на початку 1950-х років. Щодо її первісного призначення також є неперевірені дані. Є припущення, що спочатку це була дача багаторічного (у 1953-1980 роках) начальника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса.

Втім, достеменно відомо, що вже у 1959 році це був санаторій для хворих дітей залізничників. В подальшому ця будівля також належала Дорожній лікарні залізниці. Згодом у ній діяло дитяче ревматологічне відділення тієї ж лікарні – щонайменше до кінця 1980-х років.

В подальшому будівля була занедбана і у 2000-х роках її було знесено. На тому місці нині занедбане пустище, обгороджене парканом. 

Фото з книги "Залізничний район" 1959 року.

Найкоротші вулиці Солом'янського району. Видова вулиця

Другою з кінця вулицею Києва за протяжністю і однією з трьох найкоротших на Батиєвій горі є Видова. Її довжина – 50 метрів.

Вона пролягає від Дружньої вулиці. Виникла 1909 року, мала назву 10-та Лінія. 1958 року її було перейменовано на Агітаторську. Рішенням Київської міської ради від 25 серпня 2022 року перейменована на Видову.

Фактично це коротенький проїзд від вулиці Дружньої. Втім, вулиця широка і вона навіть має один приписаний о неї будинок під №4 (на відміну від більшості інших коротких вулиць). Прилеглі будинки на вулиці Дружній мають адреси 47/1 та 49/2.

Видова вулиця, 2021 рік. Джерело: google.com

Тоді й тепер. Інститут цукрових буряків

Деякі локації мало змінюються. Варто порівняти архівне фото 1947 року, на якому зображена будівля Інституту цукрових буряків та сучасну фотографію споруди 2020 року. 

Будівля, споруджена ще у 1914-1915 роках, практично не змінилася за понад 70 років, коли було зроблено архівне фото. Фасад лише втратив поодинокі елементи оздоби, замінено деякі вікна. 

Фото з фондів ЦДКФФА імені Пшеничного, 1947 рік

Фото Олександра Михайлика, 2020 рік.