Історична забудова району. Притулок Григорія Гладинюка

Варто розповісти про зразки історичної забудови в межах Солом'янського району. Раніше ми вже писали про залізничну архітектурну спадщину – у дописі Історична залізнична архітектурна спадщина Солом'янського району. Непомітна старовина.

У цьому дописі нашої нової рубрики – розповідь про першу і єдину капітальну споруду Олександрівської слобідки, яка була збудована ще до Української революції 1917-1921 років. 

До появи споруд інституту має стосунок Григорій Гладинюк, видатний київський купець і підприємець. Він був відомим благодійником – підтримував училище сліпих, допомагав бідним студентам, заснував лікарню для хронічно хворих, створив заклад «Крапля молока», що опікувався немовлятами. Перед смертю він заповів 60 тис. рублів для створення притулку-ясел. Окрім того, на кошти, що залишилися від його статків, мали утримувати притулок для дітей віком до чотирьох років, яких покинули батьки.

Будівництво. 1914-1915 роки

У квітні 1913 року Міська дума відвела незабудовану ділянку площею 2,5 десятини між селищем Олександрівська слобідка та Клінічним містечком. Проект триповерхової цегляної будівлі розробив київський архітектор Микола Янішевський. Планували насадити тут фруктовий сад і створити молочну ферму. 30 травня 1914 року було урочисто закладено головну будівлю притулку-ясел ім. Григорія Гладинюка. У церемонії взяли участь Київський, Подільський та Волинський генерал-губернатор Федір Трепов, міський голова Іполит Дьяков, представники благодійних товариств. Митрополит Флавіан здійснив відправу з нагоди закладення споруди. У вересні 1915 року будівництво було завершено. Окрім головної триповерхової будівлі біля вулиці Клінічної було збудовано двоповерховий будинок для працівників.

Проте початок Першої світової війни завадив втілити заповіт Григорія Гладинюка. Під час війни тут було розміщено шпиталь для поранених воїнів. 1922 року у споруді розташувався Інститут селекції. При інституті у рік створення заснували дослідну селекційну станцію. 

Із 1930 року інститут почав займатися селекцією цукрових буряків. Його назви послідовно змінювалися так: 1930–1934 – Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості; 1934–1945 – Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрової промисловості; 1945–1992 – Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрових буряків. Нині це Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків. На території встановлено пам’ятник цукровому буряку. Інститут є провідною науково-дослідною установою України у галузі буряківництва.

Сучасний вигляд споруди. Фото Олександра Михайлика

У пам’ять про благодійний проєкт Григорія Гладинюка у 1930-х неподалік з’явилася вулиця Яслинська. 2015 року на фасаді будівлі відкрито меморіальну дошку благодійнику.

Будинок для працівників. Фото Олександра Михайлика