Історична забудова району. Будівля Київського Кадетського корпусу

Найдавнішою спорудою Солом'янського району є будівля Київського Кадетського корпусу, збудована у 1852-1857 роках.

Проект Кадетського корпусу розробив архітектор Іван Штром. Микола І затвердив його 23 жовтня 1848 року, повторно, після доопрацювання, — 26 березня 1852 року. Відповідно до проекту, загальна вартість будівництва, з урахуванням додаткових робіт, мала становити 1 276 352 рублі 37 копійок. Більшу частину коштів на будівництво корпусу становили пожертви — так, велика княгиня Олександра Павлівна пожертвувала 500 тис. рублів, дворяни п’яти навколишніх губерній зібрали 235 864 рублі.

10 травня 1850 року було урочисто закладено будівлю Кадетського корпусу в Шулявському гаю. Доки будівництво тривало, навчальний заклад тимчасово розмістили в новоспорудженій будівлі Першої чоловічої гімназії біля університету Святого Володимира (нині — жовтий корпус на бульварі Тараса Шевченка, 14).

Навесні 1857 року будівництво добігало кінця. У документі від 6 березня 1857 року зазначалося, що «нині роботи зі спорудження будівлі Київського кадетського корпусу близькі до завершення». 19 травня 1857 року Олександр ІІ повелів відкрити корпус 30 серпня того ж року. 31 липня Тимчасовий Комітет зі спорудження будівель Володимирського Київського кадетського корпусу повідомляв, на підставі отриманого від Івана Штрома відгуку, що «будівлі Київського кадетського корпусу буде закінчено до Височайше призначеного строку, тобто до 15 серпня цього року». Кадети перейшли до нової будівлі 17 серпня. Урочисте відкриття відбулося 30 серпня. Споруда, яка обійшлася у більш як 1 млн рублів і на яку пішло 102 540 цеглин, нарешті почала діяти як навчальний заклад. Остаточно ж усі будівельні роботи було завершено восени 1857 року. Це була довга будівля у формі літери «Н». Вона складалася з головного фасаду та двох бічних крил і мала однакову довжину вздовж шосе та вздовж крил – 166х166 м. На той час це була найбільша за площею будівля Києва.

1857 року відбулася ще одна значуща подія: до будівлі було прокладено невеликий локальний водогін — із Кадетського ставка парові машини подавали воду до споруди. Це був один із перших кроків до централізованого водопостачання Києва.

Ще під час будівництва, 1853 року, було передбачено місце для училищної церкви та костелу. Церкву Св. Володимира відкрили 1857 року на третьому поверсі головної будівлі, на південно-західному краю. Храмовим святом було 15 липня — день пам’яті Св. князя Володимира. Було влаштовано іконостас та запрестольні образи. При церкві був священник, він же законовчитель, а також диякон і двоє псаломників. Церква вважалася безпарафіяльною. Настоятелями храму послідовно були протоієрей Павло Троцький, священники О. Клітін та Костянтин Шепченко. 1861 року православних кадетів було 175. Окрім них, у будівлі мешкало ще 1182 особи. У бельетажі з головного входу до будівлі з 1857 року діяв і училищний римо-католицький костел. Православна церква і костел припинили існування 1919 року.

З 14 серпня 1865 року Київський кадетський корпус змінив статус. Він перетворився на Київську Володимирську військову гімназію. 22 червня 1882 року гімназія повернула собі початкову назву – Володимирський Київський кадетський корпус.

Від Брест-Литовського шосе до корпусу прокладено трамвайну лінію, також названу Кадетською. Відкрита 27 липня (9 серпня) 1908 року, до 1915 року вона перебувала у власності підприємця Давида Марголіна й обслуговувала здебільшого корпус, поки у 1916–1918 роках її не подовжили в два етапи до нових військових училищ і Чоколовки відповідно.

Після встановлення Гетьманату Павла Скоропадського навчальний заклад відновив свою діяльність як Київська Св. Володимира гімназія.

За окупації Києва Добровольчою армією Денікіна (серпень-грудень 1919 року) роботу Кадетського корпусу було ненадовго відновлено. Наприкінці 1919 року кадети назавжди залишили ці стіни. Корпус було переведено до Одеси та у січні 1920 року об’єднано з Одеським кадетським корпусом.

У квітні 1919 року в спорожнілій будівлі колишнього Кадетського корпусу розмістилися Шості київські командні курси, 1920 року їх перейменували на П’яту київську піхотну школу.

За нацистської окупації Києва будівля слугувала казармою для частин вермахту й дуже постраждала від нальотів радянської авіації 5 листопада 1943 року. Було зруйновано майже всю середню частину основного об’єму корпусу. Остаточно його відновили (з добудовою до фасаду колонади) лише у 1951–1953 роках. Відтоді й до 1991 року це був штаб Київського військового округу.

Після проголошення незалежності України 1991 року будівля прийняла в свої стіни Міністерство оборони України. Нині тут розташований Генеральний штаб Міністерства оборони України.

Будівля пов’язана з багатьма відомими особистостями. Тут працювали мовознавець Павло Житецький, філолог Андрій Линниченко, громадський діяч Володимир Науменко, геолог Павло Тутковський. Корпус закінчили майбутні історик Володимир Іконніков і філософ Микола Бердяєв. У військовій галузі, окрім згаданого Олексія Ігнатьєва, стали відомими льотчик Євген Крутень, очільник армії Микола Духонін та очільник Балтійського флоту Олексій Щастний, командарм Сергій Каменєв, діячі доби УНР — військові міністри Всеволод Петрів та Олексій Галкин, генерал-хорунжий Михайло Садовський, економіст, голова Ради Народних Міністрів Сергій Остапенко.