Хутір Паньківщина

Із циклу "Історія твого району"

Паньківщина — поселення у долині річки Либеді, пізніше — частина Нової Забудови. Межі району старої Паньківщини проходять приблизно між вулицями Гетьмана Павла Скоропадського та Тарасівською, по схилу від Ботанічного саду імені академіка О. Фоміна до річки Либідь.

Назва походить від прізвища власників земель Паньковичів (Панькевичів). Із часом землі на обох берегах річки Либідь стали монастирськими й аж до 1917 року належали Софійському монастирю — вузька смуга вздовж лівого берега й Батиєва гора на правому.

На відміну від села Паньківщина, яке лежало на лівому березі Либеді (в межах сучасних вулиць Гетьмана Скоропадського, Жилянської, Тарасівської та Микільсько-Ботанічної), на правому березі річки десь у середині XVIII ст. виник однойменний хутір. Уперше його було позначено на плані міста та околиць 1753 року. Є хутір і на плані міста 1842 року — в долині річки Мокрої й на схилах над нею, приблизно там, де нині пролягають початок вулиці Мокрої та провулок Кудряшова, а також вулиця та провулок Кучмин Яр.

Топографічна мапа 1842 року зі згадкою місцевості Панькіщина

(зображення надано О.Михайликом)

У 1850–1860-х поселення збільшилося в розмірах. На плані 1865 року хутір Паньківщина займає вже майже всю довжину сучасної вулиці Кучмин Яр. 1857 року, коли землі Петропавлівського сільського товариства, на яких, серед інших поселень, був і зазначений хутір, передали місту, тут мешкало 36 осіб. Назва «Паньківщина» востаннє з’являється на мапі 1865 року та зникає з ужитку у 1870-х.

Топографічна мапа 1865 року зі згадкою місцевості Панькіщина

(зображення надано О.Михайликом)

Надалі на мапах 1870-х — початку 1910-х є лише назва «передмістя Солом’янка», яка охоплює і територію колишнього хутора Паньківщина.

Джерело: Вікіпедія, краєзнавчі матеріали О.Михайлика