Музейні кімнати бібліотеки: від народження до відкриття

Одним із найважливіших напрямків краєзнавчої діяльності Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди є її музейно-краєзнавчі кімнати. 

Формування музейної кімнати розпочалося у квітні 2024 року. За перші 6 місяців було накопичено значний масив експонатів (основою стала особиста колекція провідного бібліотекаря Олександра Михайлика, а також надходження від інших працівників бібліотеки та відвідувачів).

У жовтні 2024 року відбулося розділення експозиції. У першій кімнаті залишилася експозиція, присвячена історії бібліотеки та Солом'янського району через історію Києва, а також фонд краєзнавчої літератури і колекція порцеляни та кераміки.

У другій кімнаті було сформовано експозицію "Укрзалізниця в деталях", доповнену тематичними полицями про авіаційний та міський транспорт у Солом'янському районі. 

Протягом наступних півроку відбувалося подальше концептуальне оформлення експозиції, створення покажчиків та підписів до експонатів, подальше наповнення новими надходженнями. 

22 травня 2025 року, через рік та 1 місяць після початку формування музейних кімнат було проведено День відкритих дверей і з цього дня вони стали офіційно відкриті для відвідувачів. Відтоді працівники бібліотеки за запитом проводять екскурсії кімнатами.

Наскільки нам відомо, подібний досвід для України є новим, проте у тій же Литві подібний формат впроваджується у бібліотеках. 

Музейна кімната складається із декількох напрямків. Основною складовою є профільний книжковий фонд. 

Фонд краєзнавчої літератури складається із 6 сегментів: "Краєзнавча класика" (перевидання або репринтні відтворення книг, найдавніша книга видана 1912 року); "Стародавній Київ" (література різних років, видана після 1950 року, присвячена Києву доби Русі); "Книги про Київ 1950-х-1991" (києвознавчі видання радянських часів), "Книги про Київ з 1991" (києвознавчі видання, видані з моменту відновлення незалежності України) та Фотоальбоми (видані з 1954 року). Оскільки бібліотека імені Григорія Сковороди є центральною районною, то 6-й сегмент фонду - "Солом'янський район" (книги та буклети про район, видані з 1959 року).

На час написання статті книжковий фонд краєзнавчої кімнати становить понад 500 примірників книг та буклетів і постійно поповнюється. Додатково створено ряд тематичних зон, де представлено оригінальну туристичну літературу про Київ іноземними мовами (з 1960-х донині), колекцію телефонних довідників 1970-х-2000-х, колекцію буклетів та різних довідників з питань торгівлі 1970-х-1990-х років. Окремо виставлено раритетні видання про Київ 1950-х-1960-х (найдавніша книга датована 1950 роком). 

У краєзнавчій кімнаті також представлено газетний та журнальний фонд, який становлять: підшивки районних газет «Шулявка» (1993), «Добра новина» (2001-2002), «Солом’янка» (2003-2019), а також окремі номери газет 1940-х-1980-х, що виходили в районі та місті: «За будівельні кадри», «Київський електротранспорт», «Правда», «Рабочее слово», «Радянська Україна», «Трибуна січнівця», «Трикотажниця», численні вирізки з газет «Прапор комунізму» (згодом «Київський вісник») та «Вечірній Київ»). 

Найстарша оригінальна книга датована 1912 роком, найстаріша оригінальна газета - 1939 роком.

Окремо представлено історію бібліотеки – фото та документи з 1946 року донині, інформація про першу директорку, альбом діяльності краєзнавчого клубу "Народна криниця" (1991-1993).

Також представлено: оригінальні і факсимільні карти періоду з 1911 року і донині; набори листівок та численні окремі листівки періоду з 1950-х до сьогодні року; оригінали або відбитки фото та листівки періоду 1860-х-1980-х років; різні артефакти - поштові марки, документи (зокрема копії архівних), предмети побуту, монети (найдавніша – середини 18 століття, є найстарішим предметом колекції), паперові гроші, медалі, вимпели, конверти, календарики. А ще - предмети побутової техніки 1940-х-2010-х років, колекція кераміки та фарфору.

Друга музейна кімната "Укразалізниця в деталях" – наповнена артефактами суто на залізничну тематику. Представлено макет старого київського залізничного вокзалу; відтворено касу залізничної станції та робоче місце чергового по станції; представлено ряд залізничних артефактів, документів, бланків, нормативних документів, марок, конвертів, листівок на залізничну тематику. Представлено матеріали про аеропорт "Київ", міський транспорт, зокрема колекцію з бл. 200 зразків проїзних документів Києва з 1980-х до 2018.

Музейна кімната - один із перспективних напрямків діяльності та розвитку бібліотеки. Ще одним її перспективним напрямком є взаємодія та співпраця з відвідувачами. Тож значний відсоток експонатів музейної кімнати передали відвідувачі бібліотеки, зокрема залізничники.

Хочемо мовою фотографій показати етапи формування музейної кімнати – від перших кроків до відкриття.

Кімната до початку створення музейної експозиції. 17 квітня 2024

Початок формування експозиції. 26 квітня 2024

Один із засновників музейної кімнати Олександр Михайлик на тлі першої версії експозиції. 16 травня 2024

Формування колекції краєзнавчої літератури та кераміки і порцеляни, 22 травня 2024 року

Перша версія експозиції, присвяченої залізниці. 30 травня 2024 року

Версія експозиції станом на 5 червня 2024 року

Демонтована згодом (восени 2024 року) експозиція побутової техніки 1970-х-2000-х років. 6 червня 2024 року

На етапі формування експозиції була сформована зона побутової техніки, проте вже за півроку було вирішено згорнути цю зону, а зосередитися суто на краєзнавстві. Експонати було переміщено у фонди.

Версія експозиції музейної кімнати на 5 серпня 2024 року

Перший день наповнення другої музейної кімнати "Укрзалізниця в деталях та транспорт". 9 вересня 2024 року

Перший день, коли в експозиції з'явився макет першого залізничного вокзалу. Виконав Ігор Мегедь. 10 жовтня 2024 року

Перша версія оформлення кімнати "Укрзалізниця в деталях та транспорт", 9 листопада 2024 року

Експозиція "Укрзалізниця в деталях", 27 листопада 2024 року

7 грудня 2024 року

12 грудня 2024 року

Версія першої музейної кімнати, 14 лютого 2025

Навесні 2025 року було остаточно доопрацьовано експозиції обох музейних кімнат. Було скориговано їх відповідно до логіки та послідовності представлення матеріалів, за потреби знижено перевантаження окремих полиць матеріалами-дублерами. До того ж, в цілому завершилося наповнення кімнат новими експонатами.

Це дозволило у травні 2025 року підготувати обидві музейні кімнати вже до офіційного відкриття. 

З 22 травня 2025 року обидві музейні кімнати офіційно відкрито. Подальші зміни стосуються винятково появи окремих нових експонатів і не впливають на концепцію та структуру.

На фото, зроблених 25 серпня 2025 року – актуальний стан експозицій.

Перша кімната

Друга кімната

Спортивні споруди району. Стадіон ЦСКА

Стадіон Центрального спортивного клубу армії, домашня арена футбольного клубу ЦСКА Київ. Стадіон виник на місці спортивного майданчику Київського Кадетського корпусу. У 1930-х роках там виник стадіон.

Сучасний же стадіон збудовано у 1964-1965 роках за проєктом авторського колективу трьох архітекторів: М. Шморгуна, Ю. Білоуса та І. Пономарьова. Трибуни розраховано на 12 000 місць.

Покриття – трава. Бігові доріжки – асфальт.

Раніше за сучасний стадіон, у 1954-1955, було споруджено будівлю плавального басейну, про який ми розповімо окремо.

Вид на стадіон з висоти пташиного лету. Автор фото Artemka, 2014 рік.

Історичні карти Солом'янки. План 1894 року

План Києва 1894 року, виданий видатним книговидавцем Стефаном Кульженком, як і більшість попередніх, охопив лише ту частину сучасного району, яка лежить вздовж річки Либідь.

На плані, із заходу на схід, позначена Шулявка, далі Володимирський Кадетський корпус, Солом'янка (а південніше – Солом'янське кладовище), "Дача скотнаго Митрополитанскаго двора" та Протасів Яр. У останньому позначено дві цегельні – Батухіна та Дзигановського. Західніше – зарносховище та млин військового відомства.

Вулична мережа поселень позначена дуже умовно та схематично, вулиці ще не мали назв.

Історія району в фотографіях. Церква ікони Божої матері "Знамення" до розбудови, 2007

Церкву ікони Божої матері "Знамення" закладено 2001 року. Через барк фінансування будівництво зупинилося до 2003 року. 2003 року будівництво відновилося. На Великдень пройшла перша служба, а до кінця 2003 року внутрішню оздобу було завершено. 2004 року розписано стіни, а 2005 року встановлено дубовий іконостас, який пожертвував храму головний лікар пологового будинку Михайло Макаренко.

Наприкінці 2000-х років церкву розширено, добудовано бічні крила, потиньковано, оновлено завершення.

Фото 2007 року, автор Олександр Михайлик – церква ще до реконструкції.

Історія району на сторінках газет. Свято на Червонозоряному: перший тролейбус

Стаття "Свято на Червонозоряному: перший тролейбус" була опубліковано у 6 числі газети "Солом'янка" за травень 2004 року (автор не зазначений, фото Валерія Буряка, Олексія Репкіна та О. Смолина). З огляду на вагомість події та формат газети стаття розмістилася на 3 сторінках, має 6 фото. Адже відкривали руху особисто тодішні Київський міський голова Олександр Омельченко та голова Солом'янського району Іван Сидоров.

Прокласти тролейбусну лінію проспектом планували ще у 1980-х, та збудували і відкрили в травні 2004 року. Тролейбусний маршрут №42 замінив собою автобусний №17, який існував ще з 1963 року.

Оригінал газети зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в грудні 2024 року.

Проспекти Солом'янського району. Берестейський проспект

З давніх-давен існував давній шлях на Житомир і далі в Галичину. Його частинами були вулиці Мала та Велика Житомирські, Львівська (нині Січових Стрільців), частково траса вулиці Козелецької і вулиця Жмеринська, далі він виходив за межі сучасного міста. З прокладанням Північного кільця залізниці у 1910-х шматок старого шляху від сучасної станції метро "Берестейська" до вулиці Жмеринської було остаточно перерізано залізничними коліями і цілісність старої дороги відтоді порушена. Хоча всі інші елементи зберігають напрям старого шляху.

Брест-Литовське шосе на Шулявці. Фото 1914-1915 років

Та в 1850-х роках від Галицької площі на захід пролягло прямолінійне Брест-Литовське шосе, яке майже без вигинів (в Києві єдиний – це місце перетину зі старим шляхом) прямує до Житомира і далі через Корець, Рівне, Ковель аж до білоруського Берестя.

В межах міста довжина Берестейського проспекту становить 11, 8 км + його продовження Берестейське шосе ще 3,5 км (до межі міста).

Берестейський проспект. Фото Олександра Михайлика

Протяжність проспекту в межах Солом'янського району – 3,7 км (непарний бік від Політехнічного провулку до Гаванського шляхопроводу над Північним кільцем залізниці). Ця частина проспекту в межах міста з 1914 року та в сучасних межах Солом'янського району з 2001 року (доти був в межах ліквідованого Жовтневого).

За час існування проспекту відбувалися видозміни назв. Перша назва – Брест-Литовське (Києво-Брест-Литовське) шосе. Статус проспекту магістраль має з 1964 року. З 27 березня 1985 до 9 лютого 2023 – проспект Перемоги. Рішенням Київської міської ради від 9 лютого 2023 шосе повернуло собі історичну назву – Берестейський проспект, адже історична назва білоруського Бреста – Берестя.

Розповімо про історію громадського транспорту на проспекті.

5 (17) жовтня 1899 року непарним боком Брест-Литовського шосе (нині Берестейський проспект) було відкрито рух Політехнічною лінією трамвая, що сполучила Бессарабку та Політехнічний інститут, який тоді саме споруджувався.

1910 року було запроваджено нумерацію трамвайних ліній, Політехнічна лінія отримала №6 (Бессарабка – Польова). Саму лінію 1924 року було подовжено – зроблено переїзд через Брест-Литовське шосе біля вулиці Польової і долучено до неї колишню окрему Святошинську лінію. Лінія проходила за межами району. У 1930-х роках лінією ходили маршрути №5 та 7, до кінця 1930-х додався №30. Під час Другої світової війни рух періодично переривався, з 7 січня 1944 року працював без перерв у роботі. Лінію було закрито 2 вересня 1978 року, а колії демонтовано.

11 червня 1949 було відкрито лінію Берестейським проспектом (непарний бік проспекту від Політехнічного провулку до станції метро «Берестейська» - Солом’янський район) до вулиці Польової, сюди пішов маршрут №5. 13 січня 1950 подовжено до т.зв. Пересічення, нині станція метро «Берестейська», маршрут №5 подовжено, а до вулиці Польової відкрито маршрут №7.