четвер, 11 червня 2020 р.

Імена, з якими ми живемо. Вулиця Генерала Павленка

Вулиця Генерала Павленка - вулиця у Солом'янському районі міста Києва, селище Жуляни. Пролягає від вулиці Ганни Арендт до кінця забудови. Сучасну назву на честь генерала-хорунжого армії УНР Віктора Павленка носить з 2019 року. 

Віктор Олексійович Павленко народився 10 листопада 1888 року на Кубані. 
Після закінчення в 1909 році Чугуївського юнкерського піхотного училища (по 2-му розряду), був направлений підпоручиком в 29-й піхотний Чернігівський полк. Перед Першою світовою війною навчався в Качинській авіашколі, служив льотчиком 18-го корпусного авіаційного загону. За повітряні бої в січні-лютому 1915 року, 2 червня цього року його було нагороджено Георгіївською зброєю. 
З 1914 по 1917 рік підполковник авіації царської армії, командував повітряною охороною ставки Верховного головнокомандувача – імператора Миколи II в м. Могилеві. 
У травні 1917 року був делегатом Першого Всеукраїнського військового з’їзду, на якому був обраний до складу Українського Генерального Військового Комітету та Ради Військових Депутатів (які увійшли до Української Центральної Ради). 
12 листопада 1917 року очолив Київський військовий округ (КВО). В листопаді 1917 року Павленко сформував дві сердюцькі дивізії (близько 12 тис. чоловік; командири – полковник Ю. Капкан та генерал О. Греков), чим було покладено початок створенню гвардійських частин української армії. Ініціатива Павленка зазнала нищівної критики зі сторони соціалістично налаштованих керівників Генерального Секретаріату Військових Справ УНР. 
Незабаром Павленка звинуватили у намаганні створити регулярну українську армію, яка «була досі і буде надалі знаряддям пануючих класів в їх боротьбі проти селянства і робітництва». Через незгоду з керівництвом Генерального секретаріату Української Центральної Ради та УЦР в питаннях будівництва українських регулярних збройних сил 13 грудня 1917 його було усунено з посади начальника КВО, а сформовані ним частини було демобілізовано. 
З квітня 1918р. очолив військово-повітряні сили Української Держави. За сприяння гетьмана він створив 16 авіаційних загонів загальною чисельністю близько 500 літаків. Його заходами було створено кадрові авіаційні загони при українських корпусах. У 1918 році Віктор Павленко став членом українського військового товариства «Батьківщина». 
З листопада 1918 року по грудень 1920 року – командуючий авіацією Армії УНР. Сформував чотири авіаційні полки, ескадру бомбовозів, почав створювати авіаційну школу. На початку літа 1919 року авіація УНР та ЗУНР складалася з 22 літаків. 
З 1919 року по 1921 рік Павленко був начальником запілля Армії УНР і віце-міністром військових справ. У 1921 році отримав військове звання генерал-хорунжого Армії УНР. 
У 1921 році створив у м. Бидгощі (Польща) авіаційну школу, в якій навчалось 50 українських військових авіаторів. З 5 серпня по 15 листопада 1921 року виконував обов’язки військового міністра УНР. З 1921 року по 1926 рік перебував в еміграції. 
1926 року повернувся на Кубань. З 1926 року по 1932 рік працював сторожем у колгоспі. 
У 1932 році помер під час голодомору на Кубані.

Допис опубліковано в рамках проєкту суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо»

Немає коментарів:

Дописати коментар