Історія Солом'янського району на сторінках газет. Кадетському корпусу – 150 років

Продовжуємо відкривати історію Солом'янського району на сторінках газет. Сьогодні – стаття Вікторії Бевзо "Кадетському корпусу – 150 років", яку було опубліковано в газеті "Вечірній Київ" 20 березня 2007 року.

Копія статті зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в січні 2025 року.

Солом'янський район на історичних картах. План де Боскета, 1753

Одним із найдавніших планів міста і його околиць, куди потрапила і територія Солом'янського району, є маловідомий план Києва 1753 року, виконаний інженером та картографом Даніїлом де Боскетом.

Цей план охоплює, серед інших, всі терени нашого району. Він містить низку цікавих топонімів та об'єктів. Прорис плану виконано картографом Дмитром Вортманом.

Отже, зображено Либідь, палац митрополита в Шулявщині, неподалік – заїжджий двір "Вавилон". На наше припущення, назва відсилає до біблійної Вавилонської вежі та великого скупчення людей при її будівництва. Розташований на шляху перед Києвом, заїжджий двір завжди був місцем великого скупчення різного люду, звідси й народилася назва.

На Либеді в межах району 3 водяні млини. Підписано річки Вершинка, Мужичок (нині Мокра), верхів'я Совки – ріка в Кухмістрівщині. Це один із варіантів назви місцевості. Давніше вона була відома як Володимерова груша, потім як Троянівщина і зрештою, як Пронівщина.

Притоки пічки – Софка та Сичівка. Верхів'я ріки підписано цікавими топонімами. Якщо Тісні вулиці відомі нам із документів 1576 та 1578 років, то Липовий кущ є лише на цьому плані.

Позначено село Желань, поселення Шулявщина та селище Паньківщина. Остання сформувалася якраз незадовго до створення плану як хутір села Паньківщина з протилежного берега Либеді.

Тож цей план має надзвичайну цінність як перший, де доволі детально закартографовано територію сучасного Солом'янського району.

Історія Солом'янського району в фотографіях. Повітрофлотське шосе, 1959

Фото з книги "Залізничний район" видання 1959 року. На фото будинки №18/2 (праворуч) та 16 (ліворуч). Нині шосе має назву Проспект Повітряних сил. Тролейбусна лінія існує з 1952 року. На фото також тролейбус 8 або 9 маршруту моделі МТБ-82 із гарним бортовим номером 333 (такі тролейбуси працювали в Києві у 1947-1974 роках).

Видатні імена Солом'янського району. Всеволод Обремський

З-поміж плеяди зодчих, дотичних до спорудження і розбудови комплексу Політехнічного інституту, слід згадати і Всеволода Обремського.

Адже з 1898 по 1900 роки він працював помічником головного, а з 1900 по 1930 роки він працював архітектором Політехніки, а також викладав у навчальному закладі креслення та проєктування.

Всеволод Обремський

Комплекс споруд навчального закладу донині прикрашають такі будівлі, споруджені за його проєктом:

• студентська їдальня (1907 рік)
• амбулаторія (1907 рік)
• 2 житлові будинки для професорів (№3 та 4) (1910 рік)

Сам зодчий з 1898 по 1905 роки мешкав на території Політехніки.

Житлові будинки №3 та 4. Фото Олександра Михайлика

Втрачені споруди Солом'янського район. Будинок митрополита в Шулявському гаї

З-поміж небагатьох капітальних споруд, що існували в межах сучасного Солом'янського району до будівництва у 1848-1857 років будівлі Кадетського корпусу, був літній заміський будинок митрополита в місцевості Шулявщина.

Літній будинок митрополита в Шулявщині. Малюнок кінця XVIII ст. з архіву Володимира Щербини

Історія його була такою. 1726 року митрополит Варлаам Ванатович заснував поруч із млином на правому березі Либеді заміську резиденцію, яку було названо Шулявщиною, насадив березовий гай. Тут з’явився невеликий дерев’яний одноповерховий будинок, де влітку відпочивали митрополити.

Близько 1763 року митрополит Арсеній Могилянський надбудував у споруді другий поверх, влаштував при ній церкву Св. Бориса і Гліба (за іншими даними – Св. Володимира), а гай розширив і розбив там регулярний сад.

Український історик Володимир Щербина досліджував план митрополичої дачі 1788 року. Він писав: «Більшу частину дачі заповняє «роща», що в середині її міститься садиба митрополита, до садиби йде довгенька дорога, обсаджена обабіч деревами. У садибі є невеличкий будиночок та якісь надвірні будівлі; коло будиночка невеликий гарно споруджений садок і ставок. Далі селянські хати, городи, а ще далі річка Либідь з двома ставками, на яких два млини». У дослідженні Володимира Щербини є малюнок дачі, зроблений наприкінці XVIII ст. Малюнок цей він успадкував від матері, доньки українського письменника та лікаря Євстафія Рудиковського.

У 1820-х будинок митрополита разом із прилеглими спорудами занепав. Митрополити в ньому вже не жили. 1847 року Шулявський гай відійшов до військового відомства, оскільки на місці дачі було заплановано побудувати Кадетський корпус. Того ж 1847 року, але не пізніше 1848, старий будинок митрополита було знесено. На його місці й було побудовано будівлю Кадетського корпусу.

Меморіальна дошка як символ дії, вибору і пам’яті

У День Героїв на фасаді Ліцею №144 імені Григорія Ващенка з’явилася нова меморіальна дошка. Вона присвячена Юрію Черняку - випускнику ліцею, киянину, добровольцю, воїну 95-ї десантно-штурмової бригади.

Це не просто пам’ятний знак. Це свідчення життя, вибору і безумовної любові до Батьківщини. Це вічне "дякую" людині, яка без вагань стала на захист України - свідомо, сміливо, з чистим серцем.

Юрій загинув у серпні 2022 року під час бою в селі Долина на Донеччині. Він був із тих, хто не чекає наказу, щоб діяти. Ще зі шкільної лави захоплювався історією, а згодом сам став частиною історії - учасником Революції на граніті, Євромайдану, а з початком повномасштабного вторгнення - борцем на фронті.

Він був батьком, сином, другом, який завжди знаходив правильні слова. Навіть у найважчі хвилини війни Юрій говорив побратимам про мову, про свободу, про цінність нашої культури й історії.

Тепер його голос мовчатиме зі стіни рідного ліцею. Але його присутність назавжди залишиться з нами як нагадування кожному учневі:

Мужність - це дія.

Відповідальність - це сила.

Пам’ять - це наш обов’язок.

Схиляємо голови перед родиною Юрія.

Вічна пам’ять Герою!

Площі Солом'янського району. Вокзальна площа

Найдавнішою площею Солом'янського району є Вокзальна. Вона є ровесницею відкриття залізничного руху в Києві (робочий – 1868, регулярний пасажирський – 1870). Жодних рішень про найменування площі ніколи не існувало, назва виникла як логічна – площа біля вокзалу.

1894 року на площі з'явилася кінцева зупинка електричного трамвая, 1937 року – тролейбуса. 1960 року поряд із площею відкрито однойменну станцію метро. 1996 року трамвайну лінію закрито.

Сама площа зазнавала перебудов в процесі розвитку будівлі залізничного вокзалу. Сучасний вигляд – з 2001 року, після реконструкції вокзалу.

Вокзал і Вокзальна площа. Фото 1870-х років

Трамвай на Вокзальній площі, 1910-і роки

Вокзальна площа. Фото Олександра Михайлика

Тоді й тепер. Кінотеатр "Зірка"

Сьогодні пропонуємо порівняти, як за понад 70 років змінилася будівля кінотеатру "Зірка". 

Якою вона була у 1953 і якою є у 2025.

Кінотеатр "Зірка". Фото 1953 року

Клуб "Зоряний носоріг", 2025 рік. Фото Олександра Михайлика

1953 року за проектом архітектора-залізничника Яхненка спорудили двоповерховий кінотеатр «Зірка». Будівлю звели самі робітники-залізничники у стилі ампір. Це був єдиний стаціонарний кінотеатр у місцевості Олександрівська слобідка.

Кінотеатр не функціонував з другої половини 1990-х років. Після закриття у ньому діяв нічний клуб. У 2004–2005 роках будівлю реконструювали за проектом інституту «Укркурортпроект» для розважального клубу "Колізей" (нині "Зоряний носоріг").

Що змінилося? Було набудовано додатковий поверх та демонтовано декоративну вежу зі шпилем, яка увінчувала споруду. Змінено форми даху та замінено покриття. З'явилися додаткові прибудови. Відкриту колонаду засклено, зроблено двоповерховою. При цьому, збережено оздобу фасаду (зображення колосся та грона винограду у фронтоні, демонтовано лише серп і молот як радянську символіку), рустування колон, а також декоративні розетки та дашки, під якими колись розміщували афіші).

Історія Солом'янського району на сторінках газет. Світоч духовності

Пропонуємо переглянути статтю "Світоч духовності" авторства Олексія Колеснікова, присвячену історії та тодішньому стану церкви Покрови Пресвятої Богородиці на Солом'янці. Її опубліковано в газеті "Доба новина", у числі 6 за 2001 рік.

Зацифровано статтю в січні 2025 року. Оригінал зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Солом'янський район на історичних картах. План Ушакова, 1695

План, укладений 1695 року полковником московської залоги у Києві, Іваном Ушаковим, є першим, де зображено усю територію тодішнього Києва та його найближчих околиць. Для нас значну цінність має те, що повністю зображено річку Либідь, від витоку до гирла.

Фрагмент плану, який ми оприлюднимо, знайомить із ділянкою Либеді в межах нашого району. Пропонований план є прорисом-реконструкцією, виконаним на основі оригінального плану а 1982 році.

Перше фото – витік Либеді, перший брід та річка Вершинка, перша права притока. Це перша згадка річки саме під такою назвою, відомою й донині.

Друге фото – 3 Шулявські (у першоджерелі дещо сповторено – Шуляжські, Шулярські) млини у верхів'ях річки, в районі майбутньої Шулявки (самого поселення тоді ще не було) – від гирла Вершинки приблизно до району станції швидкісного трамвая "Політехнічна". Це перша картографічна фіксація водяних млинів на Либеді.

Третє фото – ділянка Либеді приблизно від району теперішьої станції швидкісного трамвая "Політехнічна" до району вокзалу. Зображено брід через Либідь, нині на тому місці Повітрофлотський шляхопровід. Зазначено, що "біля Либеді ріки болото по обидва боки". Вздовж правого берега зображено суцільну рослинність – це Шулявський (Кадетський) гай.

Четверте фото – ділянка Либеді від броду (на місці якого нині Повітрофлотський шляхопровід) приблизно до району Протасового яру. Позначено брід через Либідь, який мав назву Мужичок. Поясненню назви ми присвятили окрему легенду "Біля броду Мужичок".

Цікаво, що перед бродом закінчувалася заболочена прибережна ділянка Либеді. Бачимо також, що вздовж правого берега зображено суцільну рослинність. Це листяні ліси, що віддавна росли вздовж.

Історія Солом'янського району в фотографіях. Суднобудівний провулок, 1955

На фото 1955 року – Суднобудівний провулок (у 1974-2024 вулиця Сурикова, з 2024 вулиця Дениса Монастирського).

Праворуч щойно споруджений житловий будинок заводу "Ленінська кузня", що мав первісну адресу вулиця Урицького, 102 (нині Митрополита Василя Липківського, 40). Вдалині з парного боку видно корпуси та гуртожитки технікуму суднобудівельної промисловості (споруджені у 1950-1953). Вдалині ліворуч споруджується будинок, що нині має адресу проспект Повітряних Сил, 25.

Фото з відкритих джерел.

Видатні імена Солом'янського району. Степан Тимошенко

На території Київської Політехніки 1998 року встановлено пам'ятник всесвітньовідомому науковцю Степану Тимошенку (скульпторка Наталія Дерегус).

Уродженець Конотопщини, він закінчив гімназію у Ромені на Полтавщині. Далі шлях майбутнього науковця проліг до Санкт-Петербургу, де він закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення. Студіювався у Німеччині.

1906 року він 24-річним виграв конкурс на заміщення посади професора кафедри опору матеріалів Політехніки. У 25 років він захистив дисертацію. 1908 року написав підручник з курсу опору матеріалів. Цей підручник було видано 1911 і він перевидавався ще понад півстоліття!

У 27, 1909 року, він стає деканом інженерного відділення. Та 1911 за те, що він виступав за рівноправність євреїв при вступі до вищих навчальних закладів, його звільняють з Політехніки і він їде до Петербургу. Повернувся до Києва науковець наприкінці 1917 року. Бере участь у організації Академії наук. А восени 1918 стає одним із її академіків. Він очолює створений ним же Інститут технічної механіки (з 1993 Інститут механіки імені Степана Тимошенка). 1920 року науковець змушений залишити Київ та переїздить до Загреба. А 1922 року науковець переїздить до США.

На Батьківщині науковець побував після тривалої розлуки лише 1958 року. Відвідавши Київ, він побував у Інституті механіки, колись ним створений. Вдруге він відвідав Баткьівщину 1967 року.

Науковець помер у Німеччині, проте похований аж у США біля дружини.

На фасаді будинку по вулиці Гоголівській, 23, де науковець жив у 1917-1920 роках, йому встановлено меморіальну дошку.

Лекція циклу "Меценати Києва". Сім'я Бродських

У середу, 21 травня о 17:30, запрошуємо вас завітати на першу лекцію циклу "меценати Києва", присвячену славетній сім’ї Бродських. Письменник-києвознавець Олександр Михайлик детально розповість про біографію Лазаря і Льва Бродських. Згадає про найвідоміші споруди Києва, засновані їх коштом, роль братів у заснуванні Бактеріологічного інституту і Київської Політехніки.

Звісно, не оминемо вулицю Сім’ї Бродських, що знаходиться у Солом’янському районі.

Отже, приходьте і приводьте з собою друзів. Історія Києва в особах розкриється усім допитливим!

Втрачені споруди Солом'янського району. Будинок на вулиці Польовій, 65

У другій половині 2010-х років було знесено дуже цікавий одноповерховий будинок на вулиці Польовій, 65. Він був одним із небагатьох вцілілих будинків старих Караваєвих дач (після його знесення на вулиці Польовій станом на 2025 рік ще є 6 будинків початку XX століття).

Ділянку на Восьмій Дорозі, 6 (такою була первісна адреса) придбав 1909 року селянин Йосип Карих за 100 карбованців у архітектора Олександра Кривошеєва, повіреного у справах власниці земель Ольги Колчак, доньки знаного лікаря Володимира Караваєва.

Невдовзі архітектором було складено проєкт будинку. Тож звели його на початку 1910-х років.

Будинок був у гарному стані та майже до останнього житловим. Не пізніше 2015 року його продали під забудову, закрили банером, невдовзі знесли. 2018 року на цьому місці з'явилася 5-поверхівка, ЖК Комфорт Сіті.

Архівний проєкт будинку. Початок 1910-х років

Фото Олександра Михайлика, 2011 рік

Фото Олександра Михайлика, 2015 рік

Фото Олександра Михайлика, 2015 рік

Найкоротші вулиці Солом'янського району

Серед вулиць та провулків є зовсім маленькі, протяжністю менше ніж 100 метрів. Саме у Солом'янському районі пролягає найкоротша вулиця (провулок) нашого міста, а саме провулок Мар'яна Гаденка на Батиєвій горі. Його протяжність – лише 46 метрів! Проте мало хто знає, що й друга за найменшою протяжністю вулиця – також у нашому районі, на тій же Батиєвій горі! Це вулиця Видова протяжністю 50 метрів. На Батиєвій горі є ще одна мала вуличка – Яровий провулок довжиною 75 м.

Провулок Мар'яна Гаденка – найкоротша вулиця Києва. Фото Олександра Михайлика

Загалом же у Солом'янському районі – 6 вулиць та провулків протяжністю менше ніж 100 метрів. У всьому місті таких 41.

Найменше таких малих вуличок у Деснянському, Дарницькому та Святошинському (по 2), Найбільше, по 7, у Подільському та Шевченківському районах. У Оболонському районі вулиць довжиною менше 100 метрів немає.

Перелік найкоротших вулиць району. А це:

• Видова вулиця
• провулок Мар'яна Гаденка
• Далека вулиця
• Зенітна вулиця
• Провулок Нечуя-Левицького
• Яровий провулок

Тоді й тепер. Вулиця Локомотивна

Продовжуємо нову рубрику "Тоді й тепер".

Пропонуємо сьогодні порівняти, як змінилася за 60 років початкова частина вулиці Локомотивної на Батиєвій горі.

Фото Дмитра Малакова, 1960 рік

Фото Олександра Михайлика, 2017 рік

Фото з різницею у майже 60 років. Фото Олександра Михайлика

Це місце відтоді мало змінилося – рідкість для нашого мінливого міста. Вцілів не лише будинок ліворуч, а й табличка з адресою на ньому. Неймовірно, але похилений ще в 1960 році стовп електричної лінії не лише стоїть (так само похиленим!), а й задіяний, до нього так само з правого боку підведені дроти!

Зберігся й один із двох будинків праворуч (дальній; ближній знесено у 2010), але буйна рослинність не дає змоги його побачити. Відтоді дуже заросли схили Батиєвої гори, тому залізничного вокзалу з цієї точки не видно. Вулицю заасфальтовано.

Бібліотека запрошує в музей

Сьогодні відзначається Міжнародний день музеїв. У бібліотеці імені Григорія Сковороди вже рік як з’явилася власна музейна кімната, присвячена історії Солом’янського району. Формується вона силами наших колег та відвідувачів. І нам вже є що показати! 

Тож у четвер, 22 травня, запрошуємо вас на день відкритих дверей до нашого бібліотечного музею. Приходьте і ви будете приємно здивовані!

Історія Солом'янського району на сторінках газет. Це моя вулиця

Чергова публікація циклу – цикл коротких дописів "Це моя вулиця", опубліковані в числах 1, 2, 3, 5, 7 за 2002 рік газети "Відрадний".

Дописи інформують про вулиці Відрадного та прилеглих місцин, в них подано короткі відомості про назви, людей, на честь яких названо вулиці, їх коротку історію.

Оригінали газет "Відрадний" зберігаються у фондах нашої бібліотеки. Зацифровано в січні 2025 року.

«Смайл». Історія з фасаду школи

Війна не питає, скільки тобі років. Не цікавиться, ким ти був у мирному житті, про що мріяв, кого любив. Вона просто приходить – і забирає.

На фасаді київської школи №26, що розташована у нашому районі на проспекті Любомира Гузара, 32, з’явилася нова меморіальна дошка. Вона присвячена Андрію Кудінову – випускнику цього навчального закладу, захиснику України, батькові, людині з позивним «Смайл».

«Смайл» – усміхнений. Таким його запам’ятали побратими й рідні. Усміхнений, рішучий, сильний. Він боронив Київ, визволяв Ірпінь, а своє останнє бойове завдання виконував на Харківщині. Там і загинув.

У кожному місті, в кожному селі з’являються нові меморіальні дошки. Але це не лише пам’ятки втрат. Це маркери гідності. Знаки про тих, хто свідомо став на захист, коли зламалася звична реальність. Про тих, хто зробив вибір – бути зі своєю країною до кінця.

Ми не можемо змінити минуле. Але можемо берегти його в іменах. І ділитися цими історіями з тими, хто зростає поруч. Бо саме так передається пам’ять – від серця до серця.

Меморіальна дошка Андрію Кудінову – це не лише про війну. Це про любов до батьківщини, про відповідальність, про ціну свободи. Щодня, проходячи повз неї, ми згадуємо: свобода - це вибір. І він ніколи не буває легким.

Вічна пам’ять Герою.

Солом'янський район на історичних картах: 1695-1991. Загальний огляд

Карти є одним із найцікавіших історичних джерел. Вони часом краще за документи розповідають про те, як розвивалася та змінювалася та чи інша місцевість у часі. Територія сучасного Солом'янського району має давню та цікаву історію картографування.

У новому циклі дописів ми маємо на меті викласти якомога більше фрагментів карт, які зафіксували територію сучасного району.

Вперше його частина потрапила на план полковника Івана Ушакова 1695 року. Детально зображено Либідь, притоки, млини, броди. Либідь, Совку та прилеглі місцини зафіксовано на плані 1753 року, укладеного Данилом де Боскетом. Значно більше карт та планів XIX століття–1991 року, на яких повністю чи частково зафіксовано територія нашого району – таких понад 100.

У фондах Центральної бібліотеки Солом'янського району імені Григорія Сковороди налічується 70 оригіналів карт і атласів Києва періоду 1958-2016 років та 3 факсимільні копії карт 1913-1943 років.

Маємо на меті опублікувати всі ті плани та карти Києва, де присутня територія нашого району. Для прикладу – вибрані карти та плани.

1890 рік

1918 рік

1935 рік

Історія Солом'янського району в фотографіях. Вулиця Гарматна, 1960

Серед великого масиву поштових листівок із фотографіями нашого міста 1950-х-1980-х років дуже рідко можна зустріти сюжети, де є фото тодішніх Залізничного та Жовтневого району. Адже переважно у об'єктиви фотографі, потрапляли центральні вулиці та райони міста, визначні пам'ятки.

Тож кожна така листівка є унікальною з огляду на нетиповість сюжету. 1960 року Фабрикою кольорового друку на вулиці Довженка, 3 у нашому місті було видано листівку, на якій зображено вулицю Гарматну. Наклад листівки 30 тисяч примірників.

Оргінал листівки зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в січні 2025 року.

Видатні імена Солом'янського району. Сергій Корольов

Сергій Корольов пов'язаний із Києвом, зокрема й із Солом'янським районом. Ще у 1914 році в 7-річному віці він разом із бабусею та дідусем по мамі переїздить до Києва, де живе до 1916 року. Потім Москаленки (батьки матері) разом із онуком переїздять до Одеси. А в 17-річному віці він знову їде до Києва. Він восени 1924 року став студентом Київського Політехнічного інституту, в чому йому допоміг видатний математик Михайло Кравчук.

Навчаючись, він шукає додаткового заробітку, тож розносить газети на Солом'янці. Тож виходив він пішки теренами нашого району тоді чимало. Вже 1926 року він переводиться у Московське вище технічне училище.

Сергій Корольов під час навчання у Політехніці. 1925 рік

Науковець знову відвідав Київ лише через 40 років, у серпні 1965 року. Тоді він, вже головний конструктор ракетно-космічних систем СРСР, відвідав завод "Київприлад" на Брест-Литовському шосе (нині Берестейський проспект), що розташований в межах сучасного Солом'янського району.

1967 року, наступного після смерті вченого, на його честь назвали вулицю на масиві Микільська Борщагівка. Цікаво, що вулиця Академіка Корольова переходить у проспект Академіка Корольова, що має цю назву з межі 1970-х-1980-х років.

1968 року на фасаді головного корпусу Політехніки науковцю встановлено меморіальну дошку. У нашому районі є три пам'ятники Сергія Корольова. Перший було відкрите 1974 року на території ВО "Меридіан", що носить ім'я вченого. 18 січня 2006 року відкрито пам'ятник на території Політехніки. Нарешті, третій відкрито у січні 2012 року на території підприємства "Київприлад".

Так вшановано видатного вченого, конструктора космічних кораблів Сергія Корольова, у житті якого є й Солом'янська сторінка.

Втрачені споруди Солом'янського району. Будинок Липківських

Після реконструкції Солом'янки у 1960-х-1970-х роках майже всю попередню, здебільшого 1-2-поверхову забудову, було знесено. Вціліли поодинокі будинки. Один із них було знесено вже у 2020 році.

Це будинок, що мав адресу вулиця Патріарха Мстислава Скрипника, 46-А (первісно – Мстиславська, 46). Будинок багато років був занедбаний, потім згорів і стояв у руїнах. Та він мав меморіальне значення. Саме цим будинком за декілька років до Першої світової війни (не пізніше 1913 року) володіли Онисія Липківська та Параскева Липківські – сестра та дружина Василя Липківського.

Наразі невідомо, чи Липківські побудували будинок, чи придбали вже готовий. У 1899 році власником садиби згадується Созонт Клочковський (у 1900-х він же підписаний як Семен Квачковський), з 1907 – Іван Єфимов.

Цікавий факт. Власниками сусіднього будинку №48 були Маєвські. А останні роки життя Василь Липківський листувався зі священиком... Петром Маєвським, який жив у Канаді і допомагав Липківському матеріально. Він же зберіг для нас листування Митрополита. Петро Маєвський не доводився родичем солом'янським сусідам Липківських, адже був родом з Галичини, але збіг все одно промовистий.

З цього часу і до 1919 року, поки він був настоятелем, Василь Липківський разом із дружиною мешкали у церковному будинку біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Та у будинку на Мстиславській, 46 він постійно бував, а можливо, періодично й жив. На наше припущення, після купівлі будинку сестрою та дружиною він і жив у ньому.

У 1919-1929 роках Василь Липківський живе на території Софійського монастиря. З 1929 по 1934 роки він, разом із сестрою та дружиною, повертається до будинку на Мстилавській. Звідси 1934 року його разом із рідними було примусово виселено.

Будинок після виселення власників залишався житловим, згодом він втратив функцію житлового. Останні півтора десятиліття він стояв порожній. Ще у 2008 році будинок мав дах, вікна, проте після пожежі у середині 2010-х від нього фактично лишилися тільки стіни. 2020 року залишки будинку остаточно розібрано. На цьому місці побудовано новий житловий будинок.

Усі фото Олександра Михайлика, 2008-2017 роки.

Площі Солом'янського району. Загальний огляд

Розпочинаємо нову рубрику. Ми розповідали про зниклі вулиці, а також про ті вулиці, які з 2015 року було перейменовано. Настала черга розповісти про площі!

У Києві їх налічується 114, проте назви мають 60. Для порівняння, у Харкові 27 площ, у Львові 31.

У Солом'янському районі 7 площ. Це 4-те місце після Печерського (11), Шевченківського (10) та Оболонського (8). Найменше площ, лише по 2, у Дарницькому та Деснянському районах. У Святошинському площ 3.

Площі району:

• Відрадна
• Вокзальна
• Космонавтів
• Кривоноса Петра
• Північноатлантичного Альянсу
• Севастопольська
• Солом'янська

Кожен допис буде присвячено конкретній площі (про площу Північноатлантичного Альянсу ми вже писали). В подальших планах – розповіді про проспекти району. А ще – про найменші вулиці!

Солом'янська площа. Фото Олександра Михайлика