Адреси на карті району, де формувалася Незалежність. Миколаївське артилерійське училище

Основні події та локації Української революції 1917-1921 років відбувалися, природо, в центральній частині міста. Але й на карті нашого Солом'янського району є ряд важливих точок. Торік ми розповідали казарми на хуторі Грушки, звідки розпочалося повстання полку імені Павла Полуботка. Детально про це – у окремому дописі "Повстання полку імені Павла Полуботка".

Сьогодні розповімо про споруди Миколаївського артилерійського училища, відкритих у березні 1917 року. Вже у грудні того року його було розформовано.

У березні 1918 року в училищі розташовувався Запорізький кінно-гайдамацький полк ім. Костя Гордієнка, який очолював полковник Всеволод Петрів, майбутній військовий міністр УНР.

Та вже за місяць призначення цих споруд змінилося. У квітні 1918 року будівлі колишніх училищ передали Міністерству народної освіти. У травні 1918 року тут розмістився відкритий у жовтні 1917 року Український народний університет.

У листопаді 1918 року споруди перейшли у повне розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України генерала Келлера. Тоді ж тут розмістився штаб Особливого корпусу генерала Ревішина.

Тож споруди колишнього Миколаївського артилерійського училища – одна з адрес, де формувалося українське військо.

Лекція циклу "Меценати Києва". Григорій Гладинюк

Є люди, про яких говорять лаконічно: "він зробив себе сам". Саме такій особистості ми присвятимо третю лекцію циклу "Меценати Києва", яка відбудеться 27 серпня в Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Григорій Гладинюк (1833-1911) не народився в освіченій родині, не наслідував батьківських капіталів, а пройшов шлях від кріпака з Волинської губернії до одного з провідних рестораторів та готельєрів старого Києва. І став одним з найбільших благодійників міста.

Провідний бібліотечний краєзнавець Олександр Михайлик розкаже про споруди, пов’язані з іменем Гладинюка та заклади, що з’явилися завдяки його пожертвам – як у Києві, так і в його рідній Базалії на Поділлі.

Звісно ж, не омине і рідний Солом’янський район. Бо одна з наших наукових унікальностей – Інститут цукрових буряків (вул. Клінічна, 25) – міститься у чудовій триповерховій споруді, яка будувалася вже після смерті Григорія Пантелеймоновича, за його заповітом, як притулок. А поряд є вулиця Яслинська. На фасаді споруд вже в наш час встановлено меморіальну дошку Григорію Гладинюку.

Спортивні споруди району. Стадіон КНУБА-Арена

Історія стадіону КНУБА розпочалася у середині 1930-х років, коли було споруджено стадіон та спортивний комплекс Інституту цукрової (згодом харчової) промисловості. Восени 1943 року, при відступі німецьких військ з Києва, було пошкоджено комплекс та стадіон.

Стадіон на аерофотознімку 1941 року

В подальшому стадіон існував, ймовірно, використовувався для занять студентів гуртожитків університету імені Тараса Шевченка на вулиці Освіти, 4 та 6.

1963 року поряд, на місці знищеного 1943 року головного корпусу Інституту харчової промисловості, споруджено головний корпус Київського інженерно-будівельного інституту (нині Київський національний університет будівництва та архітектури).

У 1965-1966 роках за проєктом архітекторів Миколи Гусєва, Лева Катка та Міріам Ліберберг споруджено новий спортивний комплекс із плавальним басейном, а також новий стадіон.

Відтак відлік історії сучасного стадіону слід вести з 1966 року. 2011 року здійснено капітальний ремонт стадіону та трибун.

Глобальна реконструкція тривала з 14 листопада 2020 по 17 листопада 2021 року. Було повністю замінено трибуни, покриття доріжок (з асфальтового на татранове), футбольного поля, освітлення. Створено нові майданчики для гри у волейбол та баскетбол. Місткість стадіону 1000 глядачів. З 17 листопада 2021 має офіційну назву КНУБА-Арена.

Є домашнім стадіоном футбольної команди КНУБА "Будівельник". У сезон 2023/2024 років використовувався для домашніх матчів жіночої футбольної команди "Атекс" першої жіночої ліги.

Історичні карти Солом'янки. План 1890 року

План Києва 1890 року окрім самого міста зафіксував і ряд приміських та заміських територій.

Зокрема, позначено передмістя Солом'янка, "дєрєвня" Протасів Яр, "дєрєвня" Шулявщина хоча права частина з 1851 року була в межах міста, Дачі (Казенні), Пітомник (фактично, хутір Караваєва, адже лікар Володимир Караваєв придбав ці землі ще 1870 року). На червоному тлі чорним хрестом позначена церква св. Марії Магдалини. Окрім Брест-Литовського шосе, решта вулиць ще не мають назв.

Чи не вперше зафіксовано "корчми Пронівщини" (хутір виник 1879 року). Велика зелена пляма в центрі – прадавній Кадетський гай.

Південніше – повністю позаміські тоді Жиляни та Совки. Вулиці позначено доволі схематично, в Жилянах позначена церква. Видно, що навколо поселень тоді були оранки і чагарники, а на захід від Совок простягалися володіння Києво-Софійського митрополичого будинку – суцільний зелений масив, що починався одразу за околицею села.

Історія району в фотографіях. Товарна станція, бл. 1918

На фото, зробленому близько 1918 року – пакгаузи станції Київ-Товарний, збудованої у 1902-1907 роках. Споруди збереглися. Детальніше про саму станцію ви можете дізнатися з окремого допису: станція Київ-Товарний.

Фото з фондів Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в березні 2025 року.

Видатні імена району. Володимир Тимофєєв

Український хімік Володимир Тимофєєв, уродженець Полтави, випускник, а згодом і викладач Харківського університету, у 1899-1908 роках працював у Київському політехнічному інституті.

А у 1906-1908 роках був його директором. Весь час роботи у навчальному закладі був професором кафедри фізичної хімії, 1906 року захистив докторську дисертацію. 1904 року дослідив тепловий ефект при утворенні безводних розчинів.

Жив на території Політехніки у будинку для професорів. 

1907 року науковець повернувся до Харкова, де й жив та працював до кінця життя.

80 років від дня народження Віктора Киркевича

17 серпня 2025 року виповнилося б 80 років Віктору Киркевичу – краєзнавцю, досліднику історії Києва, колекціонеру. Протягом багатьох десятиліть він мешкав у Солом'янському районі, на бульварі Вацлава Гавела, звідки вирушав у свої численні подорожі містом та за його межі, щоб відкривати нові сторінки історії.

Киянин, син ветерана німецько-радянської війни Геннадія Киркевича, Віктор спочатку здобув освіту в Івано-Франківському інституті нафти і газу й понад 20 років працював геологом. Саме геологічні експедиції, в яких він відкривав для себе пам'ятки минулого, привели його до Київського університету імені Тараса Шевченка, де він здобув другу, вже історичну освіту.

Віктор Киркевич зібрав унікальну колекцію книг, листівок і творів мистецтва, багато з яких існують в єдиному екземплярі. Саме він відкрив для широкого загалу церкву Покрови Пресвятої Богородиці в Пархомівці. Його "Мазепіана" – найповніше у світі зібрання матеріалів, що стосуються Івана Мазепи, Карла XII та українсько-шведських відносин. Ця унікальна колекція демонструвалася в Києві, Нью-Йорку та шведському Лінчепінгу.

Написав 30 книг з історії Києва, понад 400 статей і був співавтором 10 науково-популярних фільмів. Багато років працював екскурсоводом, заснував знаменитий клуб "Колекціонер" на Андріївському узвозі. У 2013 році отримав відзнаку "Почесний краєзнавець України". На жаль, невтіленою мрією пана Віктора залишилося створення Музею державності на основі його особистої колекції про УНР та її військо.

Віктор Киркевич пішов з життя 25 грудня 2022 року, залишивши по собі неоціненну спадщину для нас з вами.

Історія району на сторінках газет. Як селище Солом'янка ледве не стало містом Олександрія

Продовжуємо цикл публікацій відомого києвознавця та екскурсовода Віктора Киркевича. Того року він опублікував у газеті 5 своїх статей з історії району, сам Віктор Киркевич був мешканцем Відрадного, жив на бульварі Вацлава Гавела. Нами опубліковано вже його статті "Звідкіля Шулявка?", "Залізнична колонія" та "Будинок, який знає міністрів і пам'ятає кадетів".

Оригінал газети зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в грудні 2024 року.

Видатні імена району. Микола Чирвинський

Микола Чирвинський увійшов в історію як один із засновників зоотехнічної науки, перший декан сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту.

Уродженець Чернігова (народився 10 травня 1848 року), закінчив Санкт-Петербурзький землеробський інститут, де й посилився інтерес до зоотехніки. Згодом навчався та працював у Бельгії, Франції, Німеччині.

1898 року розпочався київський період життя науковця. У серпні того ж року його запрошують до нового, щойно заснованого навчального закладу, очолити сільськогосподарське відділення. Очолював його до 1904 року. А з вересня 1905 до червня 1906 був ректором Політехніки. Після того, як подав у відставку, очолював сільськогосподарське відділення. Створив кафедру загальної зоотехнії, в складі якої були зразковий скотарський двір, вівчарня, лабораторія.

1916 року за віком Микола Чирвинський пішов у відставку з посади декана сільськогосподарського відділення. Опісля вів курси вівчарства і загальної зоотехнії. У грудні 1919 поїхав у місто Новочеркаськ (росія), де 5 січня 1920 року помер.

Мешкав науковець у службовій квартирі в професорському будинку біля першого корпусу Політехніки.

Спортивні споруди району. Стадіон "Локомотив"

2 серпня 2025 року виповнилося 100 років найстарішому спортивному об’єкту Солом’янського району – стадіону "Локомотив", що розташований за адресою пров. Стадіонний, 10/2.Майданчик спортивних ігор для залізничників існував на цьому місці ще з 1919 року. А от справжній стадіон було офіційно відкрито 2 серпня 1925-го – спеціально для футбольної команди "Желдор", яка тоді була однією з найсильніших у Києві. Спочатку він не мав ніякої власної назви, а через два роки, у 1927, став "Червоним залізничним стадіоном".

Стадіон у 1933 році

У 1933-34 роках сподобився на реконструкцію та отримав повноцінні трибуни на 10.000 глядачів. А у 1935-му разом із командою отримав сучасну назву – "Локомотив".

Традиційні кольори команди й стадіону – червоно-зелені. Це спадок залізниці, адже червоними та зеленими прапорцями історично користувалися працівники стрілочних постів, відтак було багато тканини саме цих кольорів.

Трибуна під час спортивних змагань, 1933

1938 року на солом’янському стадіоні "Локомотив" проводилися матчі найвищого дивізіону чемпіонату СРСР з футболу! На жаль, надалі залізничники понизилися в класі, а у 1947-му команда втратила професійний статус. Відтоді тут проводилися лише матчі на першість Києва і дитячо-юнацькі змагання.

Роки йшли, споруда старіла, і вже на початку XXI століття самому існуванню стадіону виникла загроза. На його місці запланували побудувати розкішний фітнес-центр. На щастя, "Локомотив" не лише вцілів, а й відбулася його реконструкція. У 2011-12 роках поле отримало італійське штучне покриття, а трибуни – 1.631 місце з пластиковими сидіннями.

23 січня 2024 року стадіон зазнав серйозних руйнувань внаслідок російської ракетної атаки. Було знищено спортивну залу, адміністративний та головний корпуси із роздягальнями. А от серце "Локомотиву" – славетне колись футбольне поле – вціліло. Заплановано не лише відновити все, а й перетворити на сучасний багатофункціональний, інклюзивний комплекс Локо Сіті.

Історичні карти Солом'янки. Карта 1882 року

Перша англомовна карта Києва, надрукована у поважній енциклопедії "Британіка" (9-те видання, том 14, 1882 рік, сторінка 70). Вона ілюструє статтю "Kieff, Kiyeff or Kiev", подібна до російськомовної карти 1880 року, проте не ідентична їй цілком.

Нас ця карта зацікавила тим, що на неї потрапив і шматочок нашого району. Тож окрім "Railway Station", "Military Gymnasium", є на ній і Solomenka та Shulyavka. Тож читачі цієї легендарної енциклопедії у Великій Британії та багатьох інших країнах, куди вона потрапляла, ще у 1882 дізналися про існування Солом'янки та Шулявки!

Історія району в фотографіях. Трикотажна фабрика, 1930-і

1930 року, частково на основі спалених споруд колишнього військового млина (згоріли 1920 року внаслідок підпалу польських військ), в місцевості Протасів Яр розпочалося будівництво двох великих підприємств – трикотажної та кравецької фабрик. На фото – завершення будівництва трикотажної фабрики, 1930 або 1931 роки.

Фото з фондів ЦДКФФА України ім. Пшеничного, відбиток фото зберігається у Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в серпні 2025 року.

Проспекти Солом'янського району

В межах Солом'янського району повністю або частково пролягає 5 проспектів (3 повністю в межах району, 2 частково).

Це:

• Берестейський проспект (в межах району лише непарний бік від Політехнічного провулку до Гаванського залізничного шляхопроводу)
• Відрадний проспект
• проспект Любомира Гузара
• проспект Валерія Лобановського (в межах району – частина проспекту, від Севастопольської площі до вулиці Володимира Брожка)
• проспект Повітряних Сил

Проспект Повітряних Сил

Проспект як явище відносно молоді. Першою магістраллю, яка отримала статус проспекту, був Відрадний, 1961 року. З 1963 року цей статус має Повітряних Сил, з 1964 Берестейський, з 1967 Любомира Гузара, з 1974 Валерія Лобановського. Відтоді цей статус магістралям не надавали.

Та частина виникли на основі давніх шосе або шляхів. Так, сучасний проспект Повітряних Сил починався як шлях у село Жиляни. У 1840-х-1850-х роках прокладено шосе Київ-Брест, частиною якого є сучасний Берестейський проспект.

Інші ж виникли з нуля вже у 20 столітті. 1938 року прокладено магістраль, яка згодом стане Відрадним проспектом.

Проспект Любомира Гузара як магістраль проклали наприкінці 1950-х при забудові масиву Відрадний. На основі ланцюжка вулиць, більшість із яких виникли у 1940-х роках, проклали частину сучасного проспекту Лобановського, що пролягає в межах району.

У новому циклі ми детально розповімо про кожен із 5 проспектів Солом'янського району.

Тоді й тепер. Залізничний ринок

На вулиці Кудряшова (нині Мокрій), 1 1973 року побудували Залізничний ринок із торговельною залою на 394 місця за проектом архітекторок Алли Анищенко та Наталії Чмутіної, інженерів Б. Беднарського, В. Федорка.

Це - кругла будівля зі стінами зі скла та бетону. Надалі вона неодноразово змінювала призначення. 1993 року ринок закрили. Спершу тут розмістився автосалон. У 1994–2000 роках у будівлі діяла Київська універсальна біржа. 2002 року, після реконструкції, у приміщенні колишнього ринку відкрили магазин «Велика Кишеня». 2021 року магазин було закрито. Київрада передала будівлю для нового будівництва, тобто будівлю мали знести.

Спільнота виступила на захист споруди як цінної пам'ятки радянського модернізму. ГО "Музей відкрито на ремонт" станом на 2025 рік працює над розробкою Картки виявленого об'єкта культурної спадщини - "Залізничний ринок" (Київ). Наразі будівля колишнього ринку закинута.

Порівняємо фото споруди у 1977 році і в рік припинення роботи супермаркету "Велика Кишня" (2021, автор Олександр Михайлик). Ракурс фото 1977 року зроблено дещо з більшої відстані порівняно із 2021 роком.

1977 рік

Історія району на сторінках газет. Будинок, який знає міністрів і пам'ятає кадетів

У березневому номері газети "Солом'янка" в 2004 році вийшла стаття відомого києвознавця та екскурсовода Віктора Киркевича. Того року він опублікував у газеті 5 своїх статей з історії району. Нами опубліковано вже його статті "Звідкіля Шулявка?", "Залізнична колонія".

Оригінал газети зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в грудні 2024 року.

Видатні імена Солом'янського району. Костянтин Зворикін

Третім директором Київської політехніки був Костянтин Зворикін. Попри те, що він очолював інститут лише рік, загалом він працював у ньому понад 15 років.

Уродженець російського міста Мурома та випускник Петербурзького технологічного інституту, він 40 років зі свого 67-річного життя жив і працював в Україні.

Спочатку він працює в Харківському технологічному інституті, з 1888 по 1898 роки. читав лекції з борошномельного виробництва і технології деревини, керував проектуванням парових котлів на механічному та хімічному відділеннях.

Коли ж 1898 року було засновано Київський політехнічний інститут, Костянтина Зворикіна запрошують очолити механічне відділення. Він читав курси загальної механічної технології, деталей машин та борошномельного виробництва. Заснував наукову школу обробку металів різанням. Живе він у будинку для викладачів на території навчального закладу.

1904 року він очолює Київську політехніку, стає її третім за ліком ректором. Наступного 1905 року йде з цієї посади та повертається до Харкова. 1918 року науковець повернувся до Києва, став вдруге працювати у Політехніці. А 1922 року очолив науково-дослідну кафедру механічної технології. 1927 року вчений залишив посаду, а 7 липня 1928 року пішов з життя. Його поховано на Лук'янівському кладовищі.

Нащадки науковця теж пов'язали свою долю із Політехнікою. Її закінчили син Олег та онук Костянтин, а також правнуки. Нині онук науковця, Костянтин Зворикін, працює викладачем у навчальному закладі.

28 серпня 2023 року на першому поверсі першого корпусу (біля аудиторії 143) урочисто відкрито барельєф Костянтина Зворикіна (автори – подружжя, молоді скульптори Микола Тихонов та Мілана Янковська).

Спортивні споруди району

В межах Солом'янського району є чимало стадіонів, а також спортивні комплекси, плавальні басейни. Їх історії та сьогоденню й буде присвячено цикл дописів, який ми започатковуємо.

Є такі спортивні комплекси та стадіони (без шкільних та на території навчальних закладів з обмеженим доступом):

• стадіон "Локомотив"
• стадіон "Металіст" тренувальної бази "Відрадний" клубу "Динамо"
• спорткомплекс КНУБА
• стадіон ЦСК ЗСУ
• басейн ЦСК
• Спорткомплекс Київського авіаційного інституту
• Спорткомплекс НТУУ "Київський політехнічний інститут"
• стадіон Державного університету телекомунікацій
• Тенісна арена МТА
• басейн Київського авіаційного інституту (закинуто)
• басейн "Першотравневий" (знесено)

Історичні карти Солом'янки. План 1880 року

На плані Києва 1880 року – фрагмент сучасного Солом'янського району. Місцини вздовж лівого (Шулявка) та правого берегів Либеді (Солом'янка та Протасів Яр). Місцевості зображені дуже схематично.

Під літерою 54 залізничний вокзал, 55 – Кадетський корпус.

Історія району в фотографіях. Головні залізничні майстерні, 1918

На рідкісному фото 1918 року – пошкоджені внаслідок боїв між українськими та більшовицькими військами споруди залізничних майстерень (нині Київський електровагоноремонтний завод). У 1920-х роках споруди відбудовано.

Фото з фондів Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Зацифровано в грудні 2024 року. Публікується вперше.

Площі району. Відрадна площа

Завершує цикл, присвячений площам району, Відрадна площа.

Вона сформувалася ще у 1960-х роках при забудові Відрадного масиву, як перетин Відрадного проспекту та вулиці Героїв Севастополя. 

Назву отримала у 2021 році від однойменного масиву.

Відрадна площа і постамент від погруддя Власу Чубарю. Фото Олександра Михайлика

Тоді й тепер. Вулиця Генерала Воробйова

Фото кінця 1990-х-початку 2000-х років (не пізніше 2001) авторства видатного фотографа Володимира Фаліна, яке було опубліковане в газеті "Горожанин". На фото – тодішня вул. Курська (нині Генерала Воробйова). Вулицею їде тролейбус 19-го маршрута з бортовим номером 316, модель Skoda 14Tr. А дату фото "не пізніше 2001" ми можемо визначити саме завдяки цьому тролейбусу – його було списано саме 2001 року.

Фото зацифровано в червні 2025 року. Копія зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Фото 2011 року, автор Олександр Михайлик. Воно зроблено дещо вище по вулиці, аніж попереднє, але напрямок та ракурс ті самі. Для композиції у кадрі також тролейбус 19 маршруту, модель МАЗ 103Т, бортовий номер 3714. Тролейбус списано 2021 року.

Історія району на сторінках газет. Історія авіації на Медовій вулиці

Одному з найбільших технічних музеїв України, розташованому в нашому районі, присвячено статтю "Історія авіації на Медовій вулиці". Опубліковано в газеті "Солом'янка" за 2008 рік, вересневе число №13. Авторка Олена Шпетна.

Оригінал статті зберігається у фондах Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди. Зацифровано в грудні 2024 року.

Виставка "Фотоальбоми Києва в колекції бібліотеки"

Читачі зі стажем кажуть, що немає нічого приємнішого, аніж гортати фотоальбоми з видами Києва. Порівнювати, як місто змінювалося з кінця XIX століття й дотепер. Одяг, автівки, громадський транспорт, вивіски магазинів, газетні кіоски та сквери – все це можна розглядати годинами й згадувати, згадувати…

Зважаючи на це, бібліотекарі ЦРБ імені Григорія Сковороди підготували виставку "Фотоальбоми Києва в колекції бібліотеки", що розмістилася у фоє бібліотеки й триватиме до 18 серпня.

Ми відібрали для неї 22 альбоми різних часів – виданих з 1970-х. Деякі з них занурюють у більш давні часи, адже пропонують порівняти фото межі XIX-XX століть і 2000-х.Погортайте їх, відчуйте неповторний аромат глянцевих сторінок, пориньте у спогади чи відкрийте для себе абсолютно новий світ. Адже Київ мінливий. Різний в усі пори року. Але такий рідний.

100 років стадіону "Локомотив"

Сьогодні виповнюється 100 років найстарішому спортивному об’єкту Солом’янського району – стадіону "Локомотив", що розташований за адресою пров. Стадіонний, 10/2.

Майданчик спортивних ігор для залізничників існував на цьому місці ще з 1919 року. А от справжній стадіон було офіційно відкрито 2 серпня 1925-го – спеціально для футбольної команди "Желдор", яка тоді була однією з найсильніших у Києві. Спочатку він не мав ніякої власної назви, а через два роки став "Червоним залізничним стадіоном".

У 1933-34 роках стадіон сподобився на реконструкцію та отримав повноцінні трибуни на 10.000 глядачів. А у 1935-му разом із командою отримав сучасну назву – "Локомотив".

Традиційні кольори команди й стадіону – червоно-зелені. Це спадок залізниці, адже червоними та зеленими прапорцями історично користувалися працівники стрілочних постів, відтак було багато тканини саме цих кольорів.

1938 року на солом’янському стадіоні "Локомотив" проводилися матчі найвищого дивізіону чемпіонату СРСР з футболу! На жаль, надалі залізничники понизилися в класі, а у 1947-му команда втратила професійний статус. Відтоді тут проводилися лише матчі на першість Києва і дитячо-юнацькі змагання.

Роки йшли, споруда старіла, і вже на початку XXI століття самому існуванню стадіону виникла загроза. На його місці запланували побудувати розкішний фітнес-центр. На щастя, "Локомотив" не лише вцілів, а й відбулася його реконструкція. У 2011-12 роках поле отримало італійське штучне покриття, а трибуни – 1.631 місце з пластиковими сидіннями.

23 січня 2024 року стадіон зазнав серйозних руйнувань внаслідок російської ракетної атаки. Було знищено спортивну залу, адміністративний та головний корпуси із роздягальнями. А от серце "Локомотиву" – славетне колись футбольне поле – вціліло. Заплановано реконструювати комплекс та перетворити його на перший інклюзивний в Україні, з назвою Локо Сіті.

Втрачені споруди. Історична забудова Солом'янки

У 1960-1970-х було здійснено масштабну реконструкцію Солом’янки. 1966 року розпочато реконструкцію непарного боку вулиці Липківського (тоді Урицького). Парний бік вулиці Липківського до 1970-х здебільшого займала стара малоповерхова забудова. 1976 року було розпочато реконструкцію парного боку вулиці Липківського з розширенням її до 40 м. Відтак протягом 1960-х-1970-х років було знесено стару забудову вздовж вулиці. Останнім наприкінці 1970-х знесли триповерховий будинок за адресою вул. Урицького, 38, збудований у 1914 році. Це була єдина триповерхівка старої Солом'янки, в ній протягом всього існування діяв кінотеатр.

На унікальних світлинах першої половини 1960-х – історична забудова Солом'янки, яку невдовзі буде знесено.

Урицького, 23

Ріг тодішніх вулиць Урицького та Бригадирської

Ріг тодішніх вулиць Урицького та Бригадирської

Ріг вулиці Урицької та Кубанської, непарний бік

Вулиця Урицького, 84, ріг вулиці Кубанської, парний бік

Урицького, 38. 1977 рік, фото Василя Галайби