Вулиця Максима Левіна

Із циклу "Прочитання вулиць"

Сучасна назва (з 2022): вулиця Максима Ле́віна

Підстава для перейменування: на честь українського фотокореспондента, вбитого російськими загарбниками у березні 2022 року на Київщині Максима (Макса) Левіна

Рішення Київської міської ради: від 27 жовтня 2022 року № 5564/5605 «Про перейменування вулиці Багратіона в Солом'янському районі міста Києва»

Місцевість: Чоколівка

Розташування: пролягає від Смілянської вулиці до кінця забудови*.

Попередні назви (1944 - 2022): з 1944 - вулиця Нестерова (Нестеровська), на честь російського льотчика Петра Нестерова; з 1955 - Багратіона (на честь російського генерала Петра Багратіона, героя французько-російської війни 1812 року)

Первинна назва (поч. XX ст. - 1944): Лермонтовська

* Початково пролягала від вулиці Володимира Сікевича до Волинської вулиці. Наприкінці 1970-х - на початку 1980-х років у зв'язку з ліквідацією малоповерхової забудови була скорочена і втратила сполучення з Молодогвардійською та Волинською вулицями, зберігши лише свою середню частину. Наразі існує у вигляді внутрішньоквартального проїзду між промисловими спорудами та має сполучення лише з паралельною до неї Смілянською вулицею, до якої веде короткий проїзд. У довіднику «Вулиці Києва» 1995 року була наведена в переліку вулиць, провулків і площ, що зникли в 2-й половині 1970-90-х років у зв'язку зі знесенням старої забудови, переплануванням місцевості або виключенням назви з ужитку. В 2010-х роках вулиця знову з'явилася в документах міста, її було включено до офіційного довідника «Вулиці міста Києва» 2015 року та містобудівного кадастру, а також позначено на деяких електронних картах.

Максим Ле́він, більш відомий як Макс Левін (1981-2022) — український фотокореспондент, фотограф, документальний фотограф. 10 років працював в редакції LB.ua, співпрацював з агенствами Reuters, BBC, TRT World, Associated Press, Hromadske. Більшість його документальних проєктів пов'язані з війною в Україні. Від початку війни на Донбасі працював там як документальний фотограф. Учасник подій в Іловайську 2014 року. Загинув, висвітлюючи російське вторгнення в Україну 2022 року, — у нього двічі навмисно вистрілив російський військовий. Автор документального проєкту про військових «Afterilovaisk», а також проєкту про відповідальне батьківство «Клуб тат». Кавалер ордену «За заслуги» III ступеня (2015), кавалер ордену «За мужність» III ступеня (2022, посмертно). Лавреат премії імені Георгія Гонгадзе (2022, посмертно)

Макс Левін про себе:

"Фотографом мріяв стати років з 15-ти. В однокласника батько був фоторепортером, та ще й спортивним. Їздив на олімпіади, чемпіонати світу, на лігу чемпіонів, дітей на стадіон брав. Про таку професію можна було тільки мріяти. У мене ж був дзеркальний "Київ-19", відвідував фотогурток в “домє пєанєров”. Після закінчення школи в голову запало “хочу бути фотографом”. Тоді ще вочевидь не заради миру у цілому світі, а радше з марнославства. На догоду батькові провчився і закінчив КПІ за спеціальністю “інженер комп'ютерних систем”. Після цього з легкою душею почав торувати шлях фотожурналіста. Спочатку був напівмаргінальний журнал “Пенсія”, потім - газета “Киевские Ведомости”, фотоагенства “Фотолента”, УНІАН. Протягом 2007-2008 рр. здобув багато корисного досвіду в “газеті 24”. Далі - фріланс для журналів “Фокус”, “Профіль”, “Український Тиждень”, агенства Associated Press. Маю кохану дружину і трьох синів-бешкетунів, працюю штатним фотокором lb.ua, а також над тим, щоб був мир у цілому світі, щоб в Україні нарешті виросло покоління справжніх патріотів, а найкращими характеристиками людини вважали “порядність” і “чесність”, а не наявність зв’язків у податковій (митниці, міліції, адміністрації...)"

Життєпис

Максим Євгенович Ле́він народився 7 липня 1981 року в Боярці Києво-Святошинського району Київської області. Батько чотирьох синів. Закінчив Київський політехнічний інститут (спеціальність — інженер комп'ютерних систем). Працював фоторепортером у журналі «Пенсія», газеті «Київські відомості», фотоагентстві «Фотолента» та УНІАН; «Газеті 24» (2007-2008), вебсайті lb.ua (2010-2020); фрілансером для журналів «Фокус», «Профіль», «Український тиждень», агентств «Reuters» та «Associated Press», відеографом і фотографом у hromadske (2021-2022). Висвітлював російське вторгнення в Україну 2022 року. Протягом перших п'яти днів повномасштабної війни Макс устиг оприлюднити фоторепортажі щонайменше з семи гарячих точок у різних куточках України: від Харкова до Василькова та кількох населених пунктів в Ірпінському та Житомирському напрямках.

Загинув, висвітлюючи російське вторгнення. Зв'язок з Максом Левіним був втрачений з 13 березня 2022 року, коли він вирушив у село Гута-Межигірська Вишгородського району Київської області документувати наслідки російської агресії. 1 квітня після тривалих пошуків поліція знайшла його тіло з вогнепальним пораненням. За даними прокуратури, Левіна убили військовослужбовці збройних сил російської федерації… шляхом двох пострілів зі стрілецької зброї. Його загибель розслідували також і представники організації «Репортери без кордонів» та дійшли висновку, що Макса Левіна й військового Олексія Чернишева, що супроводжував його, холоднокровно стратили.

Іменем Максима Левіна названо вулиці в Києві та Боярці.

Джерело: за матеріалами Вікіпедії та Lb.ua